Чоловік дізнався про мій спадок і тут же вигадав викрадення свекрухи. Сюрприз, який зламав його план

— Так, строк усього два дні. Валю, у нас немає виходу.

Вони знають про спадок. Хтось злив інформацію: може, нотаріус, а може, в реєстрі побачили. Не важливо, треба терміново продавати квартиру.

У мене є рієлтор, який зробить швидкий викуп. Так, втратимо відсотків тридцять від вартості. Але це життя моєї матері!

Валя напружено мовчала. У голові швидко крутилися шестерні. — Валю, ти чуєш? — істерив Кирило.

— Я зараз приїду до тебе. Пиши довіреність. — Стій, — її голос став твердим, як металева лінійка.

— Жодних довіреностей і жодних рієлторів. Я їду в поліцію. — Ні! — несамовито закричав чоловік.

— Жодної поліції. Вони сказали, що вб’ють стару, якщо побачать поліцейських. Вони постійно стежать за нами.

Валю, благаю, це моя мати, я на колінах стою. Ми продамо квартиру, віддамо вісім мільйонів, а решта залишиться нам. Купимо щось простіше, але мама буде жива.

Валентина поклала слухавку. Серце билося рівно, надто рівно для паніки. Вона повернулася до кабінету, зібрала речі й сказала начальникові, що бере відгул через сімейні обставини.

Вийшовши на вулицю, вона глибоко вдихнула осіннє повітря. Вісім мільйонів і, головне, вухо! Хто при здоровому глузді у двадцять першому столітті погрожує відрізати вуха пенсіонеркам заради таких грошей, знаючи, що квартиру неможливо продати за добу без реєстрації?

Хіба що той, хто знає, що квартиру можна закласти. Або той, хто вже знайшов свого нотаріуса для термінової угоди. Валентина сіла у свою «Кіа Ріо» й поїхала не додому і не в поліцію.

Вона поїхала до Ніни Семенівни. Двері до квартири свекрухи в спальному районі були не замкнені. Замок не зламали, а просто відчинили.

Усередині панував хаос, ніби тут танцювало стадо бізонів. Стільці були перекинуті, речі вивалені з шаф. Але щось у цій картині було не так.

Валентина переступила через купу одягу. Телевізор стояв на місці, ноутбук був на столі. Золоті сережки Ніни Семенівни лежали на трюмо на самому видноті.

Грабіжники-викрадачі не взяли нічого ліквідного. Вони просто влаштували показовий безлад. Валя рішуче пройшла на кухню.

На столі стояла недопита чашка чаю. Поруч було блюдце із засохлим шматочком торта. А ще вона помітила на підлозі біля сміттєвого відра чек.

То був маленький зім’ятий чек із косметичного магазину. Вона підняла його й уважно роздивилася. Дата — вчорашній вечір, 19:45.

У списку покупок значилися тканинна маска для обличчя з муцином равлика в кількості трьох штук. Також там був крем для засмаги SPF-50 і дорожній набір флаконів. Валентина тихо хмикнула.

Викрадена жінка напередодні купує крем для засмаги й дорожні флакони. Телефон у кишені знову заверещав, це був Кирило. — Валю, ти де, мені надіслали відео!

— Надішли мені, — сухо сказала вона. За хвилину в месенджер упав файл. На відео Ніна Семенівна сиділа на стільці в якомусь напівтемному підвалі з мішком на голові….