Чоловік мовчки ховав очі в екран. Неочікувана розв’язка одного дуже пафосного застілля

— Тримайся, дівко, ти молодець, що сказала.

А то так би й померла з ним під мостом, поки він проєкти мутить.

Тамара Іллівна залишилася ночувати на кухні на розкладачці.

Віка залишилася у вітальні.

Вона прибирала зі столу.

Сергій сидів на балконі, нервово струшуючи крихти вниз.

Він не смів зайти до кімнати, бо знав: сьогодні щось померло.

Померло його солодке життя, його легенда.

Віка згорнула залишки салату в сміттєве відро.

До неї підійшов Ватман і потерся об ногу.

Віка присіла й погладила кота.

— Ну що, волохатий, здається, тепер у цьому домі знову буде тільки одна господиня.

І це не Тамара Іллівна.

Двері балкона рипнули.

Сергій увійшов, пахнучи холодом.

Обличчя в нього все ще палало.

— Вік, — почав він тихо.

Вона випросталася й подивилася на нього.

У її погляді не було ні злості, ні тріумфу, тільки спокійна ділова впевненість.

— Завтра о восьмій підйом, Сергію.

На заправку потрібні оператори, я бачила оголошення.

Графік «доба через три».

Зарплата невелика, але чесна.

— На заправку?