Чоловік сміявся, коли я вирішила пересадити квітку, що загинула після візиту свекрухи. Сюрприз, який чекав на мене на дні горщика

Єдиний знайдений жучок тепер надійно лежав у кишені її домашньої сукні, не даючи спокою тривожним думкам. Дівчина подумки ставила собі запитання, невже цей пристрій справді призначений для таємного прослуховування їхньої квартири. Ще більше її хвилювали мотиви свекрухи, адже важко було уявити, навіщо літній жінці знадобився такий витончений шпигунський хід. Закінчивши рятувати рослину, Аля підхопила оновлений вазон і швидким кроком вийшла з ванної кімнати, намагаючись не виказати свого хвилювання. Дмитро більше не повертався до теми квітки і, на щастя, зовсім не звернув уваги на тривогу, що причаїлася в очах дружини.

Ближче до ночі, коли чоловік уже міцно спав, Альона тихенько дістала зі схованки виявлений удень мініатюрний мікрофон. У її тендітних руках цей крихітний прилад здавався зловісним вісником, що нахабно вторгся в їхнє спокійне й розмірене життя. Вона детально розглядала дивну річ, продовжуючи мучитися невиразними сумнівами щодо особи того, хто міг піти на такий крок. Думки хаотично роїлися в голові, але кандидатуру Дмитра вона відкинула відразу, бо він рано пішов із дому й фізично не міг чіпати рослини. А от причетність Галини Богданівни здавалася куди ймовірнішою, адже вона мала чудову нагоду сховати жучок у землі.

Альона спробувала пригадати хронологію подій і зрозуміла, що момент для встановлення пристрою був ідеальним, коли вона відволіклася на телефонну розмову з директором. Усвідомлюючи, що істина поки що залишається прихованою, дівчина твердо вирішила нічого не розповідати чоловікові про свою шокуючу знахідку. Їй життєво необхідно було самостійно розплутати цей клубок таємниць і зрозуміти реальні масштаби того, що відбувається у її власному домі. Аля надійно сховала шпигунський ґаджет у дальню шухляду письмового столу, пообіцявши собі діяти максимально обережно й виважено. Завдяки інформації з глобальної мережі вона остаточно переконалася, що тримає в руках саме професійний пристрій для прослуховування.

В описі на сайті виробника чітко зазначалося, що цей апарат здатен якісно фіксувати звук навіть під шаром пухкого ґрунту на глибині до семи сантиметрів. Дівчина з гіркою іронією подумала про те, наскільки «вдало» завітала в гості мати її законного чоловіка. Однак вона все ще відмовлялася до кінця вірити у винуватість Галини Богданівни, запитуючи себе про існування інших можливих підозрюваних. Поставити пряме запитання свекрусі було надто ризиковано, адже це могло спровокувати серйозну образу й зруйнувати їхнє з таким трудом вибудуване перемир’я. Вирішивши відкласти активні дії до ранку, Альона лягла в ліжко, де Дмитро вже безтурботно дивився десятий сон.

Щільна нічна темрява за вікном ставала дедалі густішою, але нервове напруження вперто не дозволяло молодій жінці поринути в цілющий сон. У її свідомості безперервно прокручувалися ключові фрагменти минулого дня, починаючи від фальшивої усмішки гості й закінчуючи колючими жартами чоловіка. У дзвінкій тиші спальні, порушуваній лише рівним сопінням чоловіка, Аля непомітно для себе провалилася в безодню далеких дитячих спогадів. Вона ніби наяву перенеслася в той безтурботний час, коли їй було лише сім років, і вона із захватом спостерігала за батьком із вікна своєї дитячої кімнати. Її тато з величезним задоволенням доглядав кущі троянд у саду, хоча багато хто вважав це заняття зовсім не відповідним для чоловіка його професії.

У його густому темному волоссі вже тоді виблискувала шляхетна сивина, яка надавала йому ще більшої солідності й шарму. Тарас Васильович був чоловіком видним, мав аристократичні риси обличчя й неймовірно глибокі, випромінюючі доброту очі. Будучи блискучим адвокатом у складних кримінальних справах, він користувався величезною повагою серед жителів їхнього обласного центру. Поки багато впливових людей шукали його прихильності, сам він знаходив справжнє умиротворення виключно в родинному колі та серед своїх улюблених квітів. Маленька Аля своїм дзвінким голосочком цікавилася в тата, чи збирається він сьогодні вирушити на свою важливу роботу.

Батько з теплою усмішкою підтверджував свої плани, пояснюючи доньці, що йому належить захищати в суді людину, яка опинилася у великій біді. Дитяча цікавість не знала меж, і дівчинка просила докладніше розповісти про це загадкове місце, де вирішуються людські долі. Тарас Васильович терпляче пояснював, що суд — це майданчик для торжества справедливості, де він виступає на боці добра й допомагає беззахисним людям. Донька слухала його, затамувавши подих, малюючи у своїй уяві картини того, як її сміливий тато віртуозно перемагає лиходіїв силою слова. Саме тоді в її юній душі зародилася щира мрія стати такою ж видатною юристкою й стояти на сторожі закону…