Ціна конверта: чоловік сміявся зі спадку дружини, доки не дізнався, що в ньому заховано

Запанувала оглушлива тиша. Христина дивилася на Олега круглими очима, і рот її був відкритий. Олег сидів білий як полотно, стиснувши підлокітник крісла так, що кісточки пальців побіліли. Світлана дочитала листа до кінця:

«Я тебе прошу, Світланко, не витрачай ці гроші на Олега. Навіть якщо він проситиме, благатиме, обіцятиме повернутися. Він зробив свій вибір. Він вибрав легке життя, розваги, молоде тіло замість вірного серця. Живи для себе, рідна моя. Купи собі гарне житло, подорожуй, подивися світ, який ти заслужила побачити. Якщо зможеш, знайди собі добру людину, яка тебе цінуватиме. Ти ще молода, вродлива, у тебе попереду ціле життя. Ти заслужила на щастя, а Олег нехай поживе на те, що отримав. Йому якраз вистачить, щоб зрозуміти ціну справжнього кохання та відданості.

Твоя мама, Віра Миколаївна.

Так, саме мама. Ти була мені дочкою».

Світлана акуратно склала листа й подивилася на Олега. Уперше за всі ці місяці принижень вона бачила його розгубленим, зломленим, спустошеним.

— Шістнадцять мільйонів… — пролепетала Христина. — Олеже, але ж ти казав, що твоя мати бідна була, що в неї тільки квартира…

— Заткнися, — процідив Олег крізь зуби, — заткнися негайно.

— Ну, Олежику…

— Я сказав, заткнися!

Нотаріус встала і простягнула Світлані невеликий конверт:

— Світлано Михайлівно, тут ключ від скриньки та всі документи. Віра Миколаївна все оформила абсолютно законно, завірила в кількох юристів. Акції тепер повністю ваші, а оскаржити цей заповіт неможливо…