Ціна одного доброго слова: ким насправді виявився пенсіонер, якому стало зле біля офісу

Дивовижно, але присутність знайомого обличчя миттєво розчинила всі страхи й сумніви. Старий щиро зрадів цій несподіваній зустрічі, розплившись у широкій усмішці. Інга відразу ж поцікавилася його самопочуттям, на що він бадьоро відрапортував про повне одужання, особливо після її появи.

Він люб’язно запропонував їй сісти й випити чашечку кави, але дівчина тактовно нагадала, що прийшла сюди у справі. Олександр удавано обурився тим фактом, що така прекрасна особа досі не працевлаштована. Його легкий і невимушений тон остаточно розрядив ділову атмосферу, змусивши Інгу розслабитися.

Коли він жартома запропонував оформити її до штату без зайвої бюрократії, серце дівчини радісно затріпотіло. У її уяві вже вимальовувалася картина того самого походу до кафетерію з донькою. Однак, щойно глянувши на розкриту теку з документами, літній чоловік раптом змінився на обличчі.

Інга насторожилася, спитавши, чи все гаразд із її анкетою. Чоловік тремтячим голосом уточнив, чи справді вона раніше була прописана на вулиці Садовій. Отримавши ствердну відповідь, він замовк, налив собі повну склянку крижаної води й осушив її кількома ковтками.

Дивлячись їй просто в очі, він назвав її Інночкою й приголомшив заявою про те, що вона доводиться йому рідною онукою. Дівчина застигла в цілковитому нерозумінні, відмовляючись вірити в те, що відбувається. Олександр тихо вимовив ім’я її покійного батька, назвавши його своїм сином.

Розум Інги відмовлявся приймати цю інформацію, адже вона була певна, що родичі батька живуть десь у глибинці. Тремтячими руками старий витяг із портмоне стару, пожовклу від часу світлину маленького хлопчика. Точно такий самий знімок дбайливо зберігався в їхньому старому сімейному альбомі вдома.

Сумнівів більше не залишалося: перед нею сидів її рідний дід. Емоції вийшли з-під контролю, і Інга, схопившись із місця, міцно обійняла літню людину. Крізь сльози вона зізналася, що завжди мріяла про цю зустріч і що батько перед смертю заповів їй знайти своє коріння.

По щоках могутнього бізнесмена покотилися скупі чоловічі сльози; йому було нестерпно тепло в цих щирих родинних обіймах. Він із гіркотою просив пробачення за втрачені роки, зізнавшись, що дурна гордість виявилася сильнішою за здоровий глузд. Причиною розладу став юнацький максималізм Геннадія, який обрав кохання замість блискучої наукової кар’єри, на якій наполягала мати…