Ціна зради: як поїздка у відрядження розставила все по місцях

— У сусідньому кабінеті. Вона погодилась зустрітися з вами, якщо хочете.

Олена повільно кивнула. Їй потрібно було побачити її. Зрозуміти, хто ця жінка, через яку Дмитро жив подвійним життям чотири роки.

За хвилину вона побачила молоду жінку років тридцяти. Струнка, з темним волоссям, зібраним у хвіст, у простих джинсах і светрі. Виглядала втомленою й напруженою.

— Марина, це Олена Володимирівна, — представив Петров.

— Добрий день, — Марина сіла на стілець навпроти. Її голос тремтів. — Я не знала. Чесно слово, я не знала, що він одружений. Він показував мені фото квартири, говорив, що живе один. Розповідав, що розлучився три роки тому.

Олена мовчки дивилася на неї. І ця жінка теж була жертвою. Обманутою, використаною, покинутою з дитиною на руках.

— У вас є фотографія сина? — запитала вона.

Марина дістала телефон і простягнула. На екрані усміхався світловолисий хлопчик із сірими очима. Копія Дмитра в дитинстві. Олена побачила такі самі риси у сімейному альбомі.

— Його звуть Артем, — тихо сказала Марина. — Він дуже любить тата. Постійно питає, коли він прийде. А ви знали про Крістину?

Олена повернула телефон:

— Про кого?

— Про його коханку. Двадцятитрирічну секретарку, на яку він витратив два мільйони за півроку.

Марина поблідла:

— Ні, я… Я думала, що ми з Артемом — його єдина таємниця. Він говорив, що скоро все владнає і ми зможемо жити відкрито.

Ігор Петрович покашляв:

— Пані, зрозумійте, що ситуація складна, але мені потрібно завершити протокол. Марина Ігорівна, ви підтверджуєте свої покази?

— Так. — Марина витерла очі. — Дмитро давав мені тридцять тисяч на місяць на дитину. Оплачував квартиру — двадцять п’ять тисяч. Іноді купував одяг, іграшки. Востаннє бачила його три тижні тому. Він сказав, що у нього проблеми на роботі, попросив почекати. А потім просто зник. Телефон вимкнув, на повідомлення не відповідає.

— Він у СІЗО, — сказала Олена, — під слідством за розкрадання і відмивання грошей.

Марина сховала обличчя в долоні:

— Боже, що ж мені тепер робити? В мене іпотека, дитина, я сама…

Олена подивилася на неї і раптом відчула дивне родинне єднання. Вони обидві були ошукані одним і тим самим чоловіком. Обидві повірили його брехні, будували плани, сподівались на майбутнє. Тільки Марині пощастило менше: у неї залишився трирічний син і немає гарантій.

— Ігорю Петровичу, — Олена повернулася до слідчого. — Ця інформація якось вплине на справу?

— Безумовно. Утримання другої сім’ї пояснює, куди йшла частина вкрадених грошей. Плюс факт приховування дитини характеризує особистість обвинуваченого як від’ємну. Це відягчаюча обставина.

— А що з аліментами на сина?

— Марина Ігорівна може подати позов. Але враховуючи, що Дмитро Олександрович під слідством і не має офіційного доходу, стягнути щось буде проблематично. Принаймні до завершення кримінального провадження.

Олена дістала з сумки візитку Ольги Вікторівни: