Фатальна помилка лейтенантів, які не знали, з ким зв’язалися
Розуміючи, що їхати надто далеко, Громов погодився негайно відправити на перехоплення перевірених хлопців із того самого південного містечка. Вони мали дістатися цілі всього за три години, відпрацьовуючи свої старі серйозні борги. Командир суворо наказав своїм боржникам брати зрадника винятково живим для подальшої розмови.
Після цього авторитет перевів фокус уваги на сімейного сержанта Лапіна, який наївно готувався до зізнання. Виявилося, що Лапін, який нічого не підозрював, зараз спокійно сидить удома й збирає необхідні папери. Громов чудово знав цього слідчого, тому ухвалив тверде рішення діяти на випередження.
Він вирішив змусити сержанта, що розкаявся, назавжди зникнути з лиця землі ще до настання світанку. Зловісно всміхнувшись, він запропонував виманити свою жертву на вулицю за допомогою простої, але ефективної хитрості. Він доручив Слідопиту зателефонувати Лапіну від імені зниклого Ковальова й запросити на таємну зустріч.
Командир був абсолютно впевнений, що смертельно налякана людина з радістю вхопиться за цю примарну соломинку. План спрацював бездоганно: рівно об одинадцятій вечора сержант прибув на територію покинутого будівництва біля аеропорту. Там він нервово озирався на всі боки, постійно тримаючи праву руку в кишені куртки.
Месник терпляче підстерігав свою жертву біля масивної бетонної опори в тіні вуличного ліхтаря. На несміливе запитання Лапіна про Ковальова Громов крижаним тоном відповів, що прийшов сюди від імені своєї постраждалої доньки. Упізнавши цей зловісний голос, сержант миттєво вихопив табельний пістолет.
Молот, який вискочив із засідки, встиг потужно вдарити його по руці, через що куля Лапіна безпечно пішла в небо. Одночасно з цим пролунав постріл Тіні, що встиг підбігти, і куля влучного стрільця точно вразила коліно поліцейського. Це змусило того з диким криком болю впасти на холодний бетон покинутого недобуду.
Молот, що підійшов, безжально наступив на руку поваленого ворога, ламаючи кістки й забираючи зброю. Громов присів поруч із сержантом, який хрипів від болю, і філософськи зауважив дурість його спроби відстрілюватися. Месник нагадав скавулючому садистові про його жалюгідні плани щиросердно зізнатися слідчому.
На це той почав лепетати безглузді виправдання про своє раптове усвідомлення чудовиської неправильності скоєного з тими дівчатами. З презирством повторивши це слово, Громов нагадав зламаному Лапіну про чотирнадцять загублених життів. Він заявив, що його запізніле каяття вже не має абсолютно жодного значення в теперішній ситуації.
Із навколишньої темряви безшумно з’явився готовий до роботи М’ясник і запропонував покінчити з приманкою швидше. Командир категорично похитав головою, відкидаючи ідею швидкого милосердя для цього злочинця. Він твердо вирішив довести цьому хитрунові, що єдиним справжнім законом на цій території є він сам.
Оскільки покинутий будівельний майданчик був на значній відстані, абсолютно ніхто не міг почути цих моторошних криків. Екзекуція Лапіна тривала протягом двох довгих годин без жодних перешкод ззовні. Ближче до ранкового світанку п’ятий учасник угруповання садистів назавжди замовк, отримавши по заслузі.
Громов із глибоким задоволенням прийняв очікуваний дзвінок від своїх вірних боржників. Хлопці оперативно доповіли про успішне безкровне захоплення втіклого лейтенанта Князєва, якого вони вже везли на базу. У цю мить на лінію пробився Слідопит із новою порцією вкрай важливих даних…
