Фатальна помилка лейтенантів, які не знали, з ким зв’язалися
Після цього Волков миттєво затих, лише дико обертаючи своїми божевільними очима. Неквапно увійшовши до приміщення, Громов із бридливістю оглянув цю вбогу маленьку нору. На столі поруч із пляшкою горілки лежала фотографія немолодої жінки, яку месник узяв до рук.
Тінь на секунду прибрав долоню з рота полоненого, дозволивши тому вигукнути, щоб гості не сміли чіпати жінку. На цей жалюгідний вигук батько холодно відповів, що його власна скалічена донька теж була ні в чому не винна. Після цього він акуратно поклав фотографію назад на стіл і наказав хлопцеві збиратися.
Почувши наказ їхати в те страшне місце, Волков схопився за зап’ястя й почав нити про начальника Ковальова. Підійшовши до нього впритул, Громов нагадав молодому садистові про його особисті добровільні дії. Хлопець особисто був присутній на місці злочину й із задоволенням фіксував увесь цей жах на камеру.
Забравши зі столу його мобільний телефон, авторитет жорстко зажадав назвати пароль для розблокування системи. Стажер, який тремтів від нестерпного страху, зміг вимовити його з величезними труднощами. У цифровій галереї цього хлопця виявилася окрема прихована тека із сімнадцятьма файлами, на яких була зафіксована нещасна Аліса.
Похмуро подивившись на екран, Громов прибрав доказ до внутрішньої кишені куртки й наказав відвезти скиглія-стажера на дачу. Операція пройшла ідеально гладко: Волкова безшумно витягли з кімнати порожнім коридором. На виході з будівлі сонний вахтер і далі безтурботно спав, зовсім не підозрюючи про викрадення.
Щойно стажера надійно запакували в багажник машини, командир задоволено зафіксував упіймання шостого учасника. Ближче до вечора наступного дня перевірені хлопці продемонстрували найвищий клас роботи. Вони цілком тихо й без жодного свідка викрали втіклого лейтенанта Князєва просто з квартири його південної тітки.
Тепер цей самовпевнений садист сидів у сирому підвалі заміської дачі, з жахом чекаючи своєї долі. Його обличчя було сильно розбите під час жорсткого захоплення, а руки намертво прив’язані до спинки важкого стільця. Коли месник спустився бетонними сходами до підвалу, побитий полонений насилу підвів голову.
Сівши на стілець просто навпроти втікача, авторитет холодним тоном перелічив імена шістьох його вже мертвих товаришів. Важко ковтнувши в’язку слину, Князєв як рятівний жест нагадав про Щербакова, який утік за кордон. Громов цілком спокійно запевнив його, що цього хитруна обов’язково знайдуть навіть на краю світу.
Нахилившись уперед, авторитет надав полоненому єдиний примарний шанс полегшити свої страждання. Натомість вимагалася максимально докладна розповідь про те, чому вони обрали саме Алісу. Після довгого мовчання Князєв облизав свою розбиту губу й зізнався в усьому…
