Фатальна помилка лейтенантів, які не знали, з ким зв’язалися
Громов із гіркотою усвідомлював, що під поверхнею звичайного життя ховається безпросвітний морок. Він щиро сподівався, що його кривава відплата була лише разовою, суто особистою акцією порятунку. Але тепер його донька просила про глобальну справедливість для цілком чужих, беззахисних людей.
Чоловік спробував напоумити Алісу, попередивши її про незворотні наслідки. На це дівчина переконано відповіла, що саме це зараз і потрібне їхньому хворому суспільству. Громов ухвалив остаточне рішення і попросив надати йому дані про кривдників.
Біля розчиненого вікна він укотре дістав свій телефон і набрав до болю знайомий номер. Почувши наказ прокидатися заради нової серйозної роботи, М’ясник коротко уточнив, невже все починається знову. Громов відповів ствердно, зустрічаючи сонце, що сходило, віщуючи початок цілком нового полювання.
Вісім перших тіл виявилися лише кривавим прологом до тієї великої місії. Усвідомивши, що прогнила офіційна система цілковито не працює, він вирішив стати невидимим ангелом-месником. Закон категорично відмовлявся захищати слабких і знедолених людей без грошей.
Людина, яка вселяла непідробний тваринний страх усьому величезному регіону, остаточно вийшла з тіні. Грозне ім’я Гром знову почало наводити жах на перевертнів у погонах. Усього за місяць троє садистів безслідно випарувалися в невідомому напрямку.
Невдовзі за ними пішла ціла група їхніх продажних колег із сусідньої області. Тривожні чутки про невидимого мисливця стрімко розповзлися по всіх управліннях. Це змушувало нечистих на руку поліцейських у паніці нервово озиратися через плече.
Журналісти строчили гучні статті про таємничого чистильника, а слідчі безуспішно намагалися розплутати клубок справ. Із завидною регулярністю Аліса постачала батькові нові списки імен і моторошні історії нещасних жертв. Завдяки цьому популяція безкарних хижаків у погонах стрімко скорочувалася з кожним місяцем.
Одного разу дівчина прямо запитала його, чи відчуває він справжнє щастя від усієї цієї м’ясорубки. Громов філософськи зауважив, що щастя — це доля винятково нормальних людей. Проте авторитет зізнався, що цілком задоволений результатами своєї діяльності.
Залишившись на самоті, Громов думав про тих нахабних хижаків, які зараз мирно сплять у своїх теплих ліжках. Чоловік твердо вирішив, що десятками й сотнями методично винищуватиме цю нечисть. Коли його час вийде, Аліса, навчена збирати інформацію, обов’язково продовжить цю велику справу.
Справжньою спадщиною кримінального авторитета стали не величезні гроші чи прибутковий бізнес. Це була та сама первісна, вирвана силою справедливість для беззахисних громадян. Заради неї він просто зараз знову підвівся зі свого крісла й рішуче ступив у темряву.
