Фатальна помилка лейтенантів, які не знали, з ким зв’язалися
Почувши шокуючу цифру в чотирнадцять постраждалих, Носов затрусився всім тілом і почав клястися, що особисто брав участь у розправах лише двічі. У відповідь на цю відверту брехню Громов мовчки дістав із кишені конфіскований телефон головного організатора й увімкнув відеозапис. На кольоровому екрані молодий стажер із захватом творив жахливі речі, після чого зламаний хлопець просто заплющив очі й приречено підтвердив свою провину.
Сховавши неспростовні цифрові докази назад до кишені куртки, командир жорстко зажадав негайно видати поточні адреси всіх інших учасників банди. Остаточно зламаний Носов протягом довгих двадцяти хвилин безупинно викладав усе відоме йому про таємні явки та злочинні схеми. Він докладно розповів про тих нещасних дівчат, які були змушені мовчати через панічний страх.
Громов слухав цю страшну сповідь у цілковитому крижаному мовчанні, і коли мовний потік Носова нарешті вичерпався, в салоні повисла гнітюча тиша. Наївний стажер із боязкою надією прошепотів прохання відпустити його на волю, аргументуючи це тим, що він чесно виконав свою частину угоди. На це месник безжально нагадав про те, що хлопець особисто був у тій підсобці й добровільно знущався з його доньки.
Сказавши це, батько розчинив важкі дверцята автомобіля й без жодних вагань передав молодого зрадника присяги в надійні руки М’ясника, який чекав зовні. Носов у паніці несамовито закричав, але цей звук миттєво обірвався після професійного, поставленого удару Молота просто в беззахисне горло. Поки скаліченого стажера везли до того самого похмурого кам’яного кар’єру, Громов задумливо аналізував ситуацію, що склалася.
Двоє ворогів уже були гарантовано усунені, а отримана свіжа інформація відкривала шлях до решти. Оперативний план складався так: нерозлучних приятелів Сичова й Дроздова було логічно брати одночасним силовим штурмом. Операції із захоплення Князєва, який ховався в родичів, а також сімейних силовиків Лапіна й Щербакова вимагали максимальної делікатності.
Водночас запанікований стажер Волков уже сидів на валізах в очікуванні рейсу до свого рідного містечка. Роздуми авторитета перервав раптовий телефонний дзвінок від Слідопита, який попередив шефа про наявність поганих, тривожних новин. На це Громов коротко скомандував негайно доповідати суть проблеми, що виникла.
З’ясувалося, що в системі стався серйозний витік інформації: працівники відділку вже виявили зникнення Ковальова й почали активно копати в пошуках істини. Громов філософськи дозволив їм продовжувати свої безперспективні пошуки, твердо знаючи, що на дні кар’єру вони не знайдуть рівним рахунком нічого. Однак Слідопит додав, що запанікований Князєв поспіхом покинув батьківський дім і на величезній швидкості рвонув у південному напрямку.
Він зумів відірватися від зовнішнього спостереження десь за межами міста. Почувши про провал стеження, Громов у шаленстві стиснув зуби й почав прораховувати можливий маршрут утікача, розуміючи, що той прагне перетнути кордон. Усвідомлюючи, що на чужій території дістати злочинця буде складніше, командир наказав негайно піднімати всіх доступних людей у прикордонній зоні.
Він доручив Слідопиту активувати старі кримінальні контакти в прикордонному містечку, щоб вони наглухо перекрили всі можливі шляхи відступу. Вони за жодних обставин не повинні були дозволити Князєву вислизнути від правосуддя. Сховавши мобільний апарат, месник повернувся до свого незмінного охоронця Молота й задоволено констатував, що перший щур подався навтьоки.
Він розцінив це як чудовий знак, що віщував швидку панічну втечу і всіх інших учасників групи садистів. Величезний силовик ностальгійно всміхнувся, порівнявши те, що відбувається, з лихими розбірками дев’яностих років. Командир цілком із ним погодився, після чого їхня важка машина звернула на вибоїсту дорогу до похмурого кар’єру…
