Фатальна забудькуватість: жінка повернулася до машини за документами і знайшла записку, що змінила її життя

Мишко обережно торкнувся ручки новонародженого.

— Привіт, братику, — сказав він тихо. — Я твій старший брат Мишко. Я буду тебе захищати завжди.

Коля ніби почув його слова, відкрив оченята і подивився прямо на Мишка. У цей момент Поліна зрозуміла, що її сім’я нарешті знайшла завершеність. Біль минулого пішов, поступившись місцем надії на майбутнє.

— Мамо, — сказав Мишко. — А пам’ятаєш, що я говорив про записку? Що це все, що в мене є?

— Пам’ятаю. Тепер я розумію, що ти мав на увазі.

— У мене не було сім’ї, не було мами і тата. А ваша дитина — це була моя єдина надія знайти сім’ю. Я бачив уві сні, що якщо він народиться, то я не буду більше один.

Поліна відчула, як на очі навертаються сльози.

— Ти мав рацію, синку. Ми всі знайшли одне одного.

Євген обійняв їх усіх: дружину з новонародженим сином на руках і Мишка поруч.

— Наша сім’я нарешті повна, — сказав він. — І я щасливий, що доля звела нас усіх разом.

Поліна дивилася на своїх чоловіків — чоловіка, старшого сина і крихітного Колю — і розуміла, що та записка на лобовому склі дійсно була голосом з минулого. Голосом Ніни, яка через свого сина допомогла старій подрузі прийняти правильне рішення і знайти справжнє щастя.