Ілюзія безслідного зникнення: чому знахідка в старому мисливському зимівнику змусила солдатів викликати спецпризначенців
Масштабну операцію призначили на вересень 2019 року. До потрібного болота було дві доби важкого пішого шляху, тому екскаватор довелося закидати вантажним гелікоптером. Привезений під конвоєм Бахтін указав точне місце з похибкою буквально в кілька метрів.
Минуло понад двадцять років, але він пам’ятав кожну деталь тієї страшної ночі. Таке не забувається, воно намертво вкарбовується в підкірку мозку. Два довгі дні ківш екскаватора вгризався в чорний торф, але нічого не знаходив.
Слідча група почала помітно нервувати. Бахтін стояв осторонь, сірий від страху, під пильним наглядом поліції. І лише надвечір третього дня ківш підняв із багна дещо, що змусило всіх замовкнути.
То був важкий, просякнутий болотяною водою темний брезент. Усередині було те, що довгих двадцять два роки чекало свого часу. Але чи казав Бахтін правду про роль Єрмакова, чи просто ховався за його спиною?
Рибаков поїхав арештовувати Єрмакова, гадаючи, що скаже старий, дізнавшись про зраду напарника. А що, як саме Бахтін натиснув на курок того фатального ранку? Брезент розкрили на очах у дюжини свідків: криміналістів, водолазів і конвоїрів.
Усередині були добре збережені останки двох дорослих чоловіків. Торф зробив своє діло, і особи загиблих встановили всього за добу. Зріст, статура і стоматологічні картки повністю збіглися з даними Андрія й Сергія Волкових.
Остаточну крапку поставив тест ДНК, який порівняли з біоматеріалом дорослих дітей. Двадцять два роки тіла пролежали в крижаній воді всього за три години ходи від рідного дому. Судмедексперт офіційно підтвердив причину смерті — смертельні вогнепальні поранення.
Андрієві куля пробила груди навиліт, зруйнувавши аорту й спричинивши миттєву смерть. Сергій дістав кулю в спину, трохи нижче лівої лопатки. Він намагався не напасти чи захиститися, а просто піти, але був безжально застрелений у спину.
Ця важлива деталь стане одним із ключових аргументів на майбутньому судовому процесі. З ордером на арешт Рибаков приїхав до будинку Єрмакова, але застав його зовсім порожнім. Двері були відчинені, на столі стояв кухоль із захололим чаєм, а мотоцикл залишився в сараї.
Старий пішов пішки до лісу, де провів більшу частину свого життя і вмів ховатися краще за будь-якого звіра. Поліція оголосила масштабний розшук із залученням спецпризначенців, гелікоптерів і досвідчених кінологів із собаками. Три дні вони безрезультатно прочісували ліс у радіусі тридцяти кілометрів.
Його знайшли лише на четвертий день, причому цілком випадково. Єрмаков сидів на березі річки спиною до лісу, дивлячись на плинну воду. Поруч виднілися вуглини давно згаслого маленького вогнища.
Старий обріз, із якого були вбиті брати, валявся біля його ніг зовсім порожній. Браконьєр не намагався тікати, не чинив опору й покірно дозволив надягти на себе кайданки. Він уперто мовчав у гелікоптері, дорогою до відділку і перші дві доби в ізоляторі.
Призначений державою адвокат лише розводив руками. На третій день Єрмаков усе ж заговорив, і його версія кардинально відрізнялася від показань Бахтіна. Він заявив, що смертельні постріли зробив саме його напарник…
