Інспектор поводився зухвало, доки не побачив документ із бардачка

— запитав водій.

— Ні, спочатку в штаб, до полковника Рябчука, я хочу переконатися, що архів у безпеці. А потім уже в ДВБ, — відповіла Ліза.

Холодна логіка й абсолютна відданість принципам — ось що відрізняло її від таких, як Коваль.

Прибувши до штабу, Ліза провела кілька годин, займаючись тим, що було її справжньою метою. Переконавшись, що всі документи архіву були прийняті, зареєстровані та поміщені в безпечне місце, полковник Рябчук, чоловік старого гарту, зустрів її зі хвилюванням.

— Лізо, що там сталося на трасі? — запитав він.

Ліза коротко виклала те, що трапилося, мінімізуючи емоційні деталі.

— Звичайний інспектор, полковнику, вирішив продемонструвати владу і отримав за це по повній. Я використала ситуацію для фіксації його посадового злочину як доказ системного збою в регіоні. Емоції — це для інших, моє завдання — зібрати докази, а не мститися. Лейтенант Коваль був упевнений, що зачепив звичайну жінку, що він недоторканний, і ця впевненість стала його фатальною помилкою.

Після того як усі питання з архівом були вирішені, Ліза вирушила до Департаменту внутрішньої безпеки, де провела чотири години, даючи детальні свідчення. Вона надала відеозаписи, зроблені на свій мобільний, і розірвані половинки прав у конверті, який миттєво був опечатаний як ключовий доказ. Для ДВБ це була легка справа: знищення документів і зафіксоване на місці зловживання — це пряма дорога до звільнення за статтею і до кримінальної справи. Коваль, перебуваючи в сусідній кімнаті, вже зрозумів, що його кар’єра закінчена.

Під вечір Ліза вийшла з будівлі. Вона почувалася спустошеною, але задоволеною, знаючи, що її дії запустять ланцюгову реакцію. Коваля буде звільнено, його справа стане показовою, а це послужить потужним сигналом для всіх його колег в області. Справедливість настала: холодна, бюрократична й абсолютно невідворотна.