Мільйонер впустив до дому жебрачку й велів їй умитися. Сюрприз, який чекав на багача біля дверей ванної
До міста залишалося вже кілометрів двадцять. Максим не втомився від дороги, але розслаблене тіло після лазні хотіло якнайшвидше переміститися з автомобільного крісла в тепле ліжко. Очі злипалися, і, щоб не заснути за кермом, Максим увімкнув музику гучніше.
Раптом на узбіччі з’явився силует. Максим часто закліпав очима, відганяючи сон. Поява людини на нічній трасі здавалася цілком неможливою.
Придивившись, чоловік переконався, що йому не привиділося. Він трохи скинув швидкість, щоб роздивитися дивного подорожнього на дорозі. Максим здивувався ще більше, виявивши, що узбіччям іде старенька.
Він проїхав далі, але бабуся не виходила з голови. «Ні, це ненормально, що о дванадцятій годині ночі трасою бреде бабуся», — сам до себе сказав Максим і з’їхав на узбіччя. Він обмірковував свої дії.
Якщо запропонувати підвезти її, чим це може закінчитися? Максим був утомлений, хотів спати, але й залишати людину на дорозі теж здавалося неправильним. Хай як йому не хотілося займатися чужими проблемами, все ж залишатися байдужим не можна.
До міста залишалося ще двадцять кілометрів. По дорозі точно жодних населених пунктів немає. Він вирішив розвернутися і все-таки запропонувати свою допомогу.
«Куди прямуєте, бабусю?» — спитав Максим, зупинившись біля старенької. Бабуся злякалася, і Максиму навіть здалося, що, коли він під’їжджав до неї, вона хотіла втекти. Побачивши Макса, мандрівниця ніби видихнула, але на запитання не відповіла.
«Вам потрібна допомога?» — поцікавився водій. «Можу до міста довезти», — невпевнено запропонував Максим. Переляканий вигляд бабусі стривожив і його самого.
Але тепер він був певен, що залишати її на дорозі не можна. Можливо, старенька дезорієнтована в просторі. Максим повторив своє запитання і запропонував викликати поліцію, якщо в бабусі трапилася біда.
«Поліцію не треба. Підкиньте до міста, якщо не складно», — відповіла бабуся. Голос її Максиму видався дивним, ніби неприродним, але він вийшов із машини й допоміг бабусі сісти на пасажирське сидіння.
До міста вони їхали мовчки. Максим не знав, що спитати в попутниці, а вона була цьому тільки рада. Бабуся виявилася справді дивною особою.
Скільки б літніх людей Макс не зустрічав у своєму житті, вони завжди любили поговорити. Його ж нова знайома вперто мовчала. Бабуся відвернулася до вікна і жодного разу не повернулася до водія.
«Уже під’їжджаємо. Вас де висадити?» — спитав Максим. Він би не здивувався, якби вона й тепер промовчала, але старенька відповіла, що їй байдуже.
«Я тоді на в’їзді до міста вам зупиню?»
