Мільйонер впустив до дому жебрачку й велів їй умитися. Сюрприз, який чекав на багача біля дверей ванної
— спитав чоловік, сподіваючись отримати докладнішу відповідь. «Так, як вам буде зручно», — тихо сказала бабуся. Максим задумливо насупив брови.
Залишати бабусю на околиці міста — теж рішення неправильне, тим паче що надворі стояла глупа ніч. «А ви в якесь конкретне місце прямували? Може, родичі на вас чекають?» — спитав Максим.
«Чи все-таки відвезти до поліції?» «До поліції точно не треба», — різко відреагувала бабуся. Максим звернув увагу на те, що бабуся вже не вперше лякається, коли він згадує правоохоронні органи.
«Я до племінниці піду», — сказала бабуся. «Якщо не складно, то до центру мене довезіть». Максим кивнув, адже ця відповідь йому вже більше сподобалася.
Він попрямував до центру міста, але спокійно доїхати йому не вдалося. Водій почув, що його попутниця тихо плаче. Як би не хотілося Максиму зараз лягти спати й забути про цю стареньку, проігнорувати сльози жінки в такому поважному віці було дуже складно.
Макс з’їхав на узбіччя, щоб уже нормально поговорити з бабусею і домогтися від неї правди. Очевидно, що щось сталося, але старенька не хоче говорити або дуже соромиться. «Так, давайте по черзі.
Чому ви опинилися на трасі пізньої ночі? Куди прямували? І головне запитання — чим я можу допомогти, якщо вже доля нас звела?» — серйозно запитував Максим.
Як би він не намагався не тиснути на людину, втома давалася взнаки, і його запитання прозвучали дещо різкувато. «Хотіла до міста, але таксист висадив мене посеред траси, коли я сказала, що забула гроші», — розповідала бабуся. «А йти мені, чесно кажучи, зовсім нікуди.
Сподівалася зняти номер у готелі, але ж гроші забула». Історія Максиму здалася неправдоподібною, але це була вже хоч якась конкретика. Якщо старенька наполягає на цій версії, нехай буде так.
Він вирішив і далі порозпитувати бабусю. «Ну а навіщо вам знадобилося їхати до міста вночі?» — спитав він. «Завтра раннього ранку до храму привозять святі мощі.
Я не могла пропустити таку можливість. Допомога мені дуже потрібна», — відповіла бабуся. Максим своєї думки з цього приводу висловлювати не став.
У Бога він вірив, але не надто фанатично. Чоловікові важко було уявити, щоб він мріяв раннього ранку поїхати до храму заради того, щоб прикластися до святині. Але його анітрохи не дивувало, що про це мріяла сільська бабуся.
«А номер таксі ви не запам’ятали?»
