Мільйонер впустив до дому жебрачку й велів їй умитися. Сюрприз, який чекав на багача біля дверей ванної
— спитав жіночий голос за спиною Максима. Він навіть трохи здригнувся від несподіванки. Чоловік пам’ятав, що в нього гостя, але не очікував почути такий приємний жіночий голос замість хрипкого й тихого голосочка Людмили Михайлівни.
«Ви після ванни навіть помолодшали», — казав Максим, обертаючись назад. І поки він вимовляв цю фразу, самої Людмили ще не бачив. Але коли Максим обернувся до неї, то щелепа в нього відвисла, а брови, навпаки, полізли вгору.
«Але… але я не очікував, що настільки. Ви нічого не хочете мені пояснити, дівчино?» — запитував Макс у Людмили, яку на ім’я та по батькові язик уже не повертався називати. У дверях стояла вродлива молода жінка.
На вигляд їй було не більше тридцяти років. Від колишньої бабусі залишилися тільки виразні очі. Людмила була дуже вродлива й неймовірно струнка.
Максим навіть не уявляв, як вона могла бути тією згорбленою старенькою, куди поділися всі зморшки й сиве волосся. Людмила тихо сіла на диван навпроти Максима. Він буквально не міг відірвати від неї захоплених очей.
Настільки дівчина була граційна й по-справжньому прекрасна. Але одна риса виразно кидалася в очі: вона була глибоко нещасна. «Я втекла від чоловіка», — чесно зізналася Людмила.
«Увесь цей маскарад був потрібен лише для того, щоб він не знайшов мене. Свою машину мені довелося кинути на трасі разом із телефоном і банківськими картками. Валера в жодному разі не повинен знайти мене, тому я й покинула все».
«Але ж ви могли взяти готівку», — щиро не розумів Максим. «Про що ви думали, виходячи на трасу вночі без грошей і засобів зв’язку? Вам міг трапитися не такий добрий чоловік, як я».
«Я думала лише про те, щоб утекти від чоловіка», — чомусь пошепки відповіла Людмила. «Повірте, я навряд чи зустріла б людину гіршу, ніж мій благовірний. Чому я не взяла готівку?»
«Тому що в мене її ніколи й не було, адже в такому разі Валера не міг би відстежити мої витрати. Зняти гроші в банкоматі — означає точно вказати йому, де саме мене шукати». Максим слухав свою знайому і не міг повірити власним вухам.
Ситуація в її сім’ї виявилася по-справжньому моторошною. Він не посоромився поставити це особисте запитання. Людмила розповіла, що тотальний контроль — це вже абсолютна норма для неї.
Чоловік не лише тримав її в золотій клітці, контролюючи кожен крок, а й поводився вкрай агресивно, не добираючи слів. «Це вже просто неможливо було терпіти», — казала Люда, витираючи сльози, що підступали. «Я навіть думати не хочу про те, що станеться, коли він знайде мене.
Але я хочу пожити вільним життям хоча б один-єдиний день. Валера мене знайде, це лише питання часу». «Ми зробимо все, щоб ви не повернулися до цього жорстокого чоловіка», — упевнено заявив Максим, сам не чекаючи від себе такої рішучості.
Люда сумно опустила очі. Здається, впевненість її рятівника їй зовсім не передалася. «Ви просто не знаєте, хто мій чоловік», — тихо промовила вона.
«Валера — непроста людина, у нього великі зв’язки й гроші, тому я й просила вас не везти мене до поліції. Думаю, що там і так усі в курсі мого раптового зникнення. Якщо він не помітив моєї відсутності зараз, то обов’язково помітить це вранці»….
