Останнє послання: таємниця записки, знайденої в лікарняному коридорі

— Тату! Таточку! Не віддавай мене!

Павло квапнувся на вулицю. Він навіть встиг зробити здалеку кілька знімків дівчинки на телефон для Аліси, але розумів: усе це може її деморалізувати. Проте розповідь Павла про суд справила зовсім несподіваний ефект. Аліса спочатку заридала, буквально впала в істерику, а потім різко підскочила на ноги і зробила кілька кроків по кухні, де вони сиділи.

— Ніколи йому цього не прощу! — твердо промовила вона. — Він за все відповість.

— О, хороший настрій, — кивнув Павло. — А хто та сусідка свідчила в суді? Я чув ім’я — Ірина Іванівна.

— Треба ж! А мені завжди здавалася така мила жінка, — ахнула Аліса. — Виходить, ця тітка вирішила мене оклеветати?

— Ну, може, її просто підкупили, — припустив Павло. — Судячи з усього, у твого чоловіка з коханкою моральних принципів нема.

— І що нам тепер робити? — спитала Аліса. — Я навіть не уявляю, як бути з донькою, вона ж офіційно стала сиротою.

— Зараз тобі точно не можна з’являтися, — сказав Павло. — Буде просто нове замах, і цього разу напевно. Думаю, чоловік помилився з дозою, тому ти не померла, а впала в глибокий медикаментозний сон. Нам потрібні докази, щоб усе довести.

Вони домовилися дочекатися повної інформації про фінансові справи Андрія від інформатора, якого Павло попросив. Аліса ж старанно тренувалася ходити: лють давала їй сил. Саме мисль, що її мала донька перебуває в державній установі, буквально розривала серце. Ну а вчинок Андрія остаточно переконав, що це не випадковість.

Через тиждень з’явилися новини. Пекарню продали, та ще й якоюсь дивною схемою. Новим власником стала той самий Єгор Олегович Висоцький.

— Нам потрібно терміново туди потрапити, — прошепотіла Аліса, ледве почувши це прізвище.

— Не вийде, він не збирається зберігати пекарню, — похитав головою Павло. — Її знесуть і на тому місці зроблять парковку для торгового центру. Ділянку він уже отримав від міста.

— І що робити? — безпорадно дивилася жінка.

— Потрібно влаштуватися туди хоч кимось. Сторожі й двірники йому не потрібні, — знизав плечима Павло. — Хоча шукають помічника кондитера для якогось заходу. Висоцький вирішив наостанок пригостити своїх нових партнерів. Готують якийсь грандіозний фуршет. Розумієш, туди мене без шансів впхнути. Я навіть яєчню нормально не зможу підсмажити.

— Придеться навчитися, — сказала Аліса. — Це єдиний шанс. Я дам список продуктів і всього, що може пригодитися.

— Хмм, цікаво, — буркнув Павло. — Врахуй, у мене руки хірурга, не для кулінарії створені.

— Що поробиш? Почнемо з простого — з круасанів, — вирішила Аліса.

Поки вони будували плани щодо здобування доказів, Андрій став розпродавати різне майно. Першим із молотка пішов автомобіль Аліси. Якийсь бізнесмен придбав його для своєї матері, щоб їздити на дачу. Зоя, знаючи про надходження значних сум, вже потирала руки.

— Андрюш, я хочу на Мальдіви, — заявила вона, обіймаючи коханця за шию. — І дитині це буде корисно. Взагалі, давай продамо твою квартиру і переїдемо в пристойний котедж. Я втомилася знімати житло.

— Та немає грошей, — коротко відрізав Андрей.

— Як? — ошелешилася Зоя. — Ти що таке кажеш?

— Знаєш, які в мене борги? — зло кинула йому погляд коханка. — Там ще й треба платити й платити. Добре, якщо після продажу квартири щось лишиться. Та ще опіка подає в суд, збираючись виділити Яні обов’язкову частку спадщини. Якщо так, з продажем доведеться почекати.

— Я не вірю. Покажи мені рахунки! — Зоя схопила його за грудки. — Хочеш сказати, я безкоштовно, просто так препарати тобі діставала? Ти знаєш, скільки вони мені коштували?!

— Досить вже, — втомлено махнув Андрій. — Я теж не просто так у цю катавасію з вбивством влип. Якщо не поверну гроші в строк, мене самого закопають. Від живого мене тобі все-таки більше користі.

Він повернувся до вікна і не помітив повної ненависті в очах коханки. Вона миттєво зрозуміла, якого дурака звела. Але не стала на цьому загострювати увагу. Просто розвернулася й пішла в дитячу. У неї народився план, як позбутися Андрія. І виник він блискавично. Зробити це було, звісно, досить просто.

Наступну ніч Андрій провів удома. У нього були свої плани, а Зої це лише на руку. Коханець вже нахабно прагнув сісти їй на шию. Це так залишати було небезпечно. Тому Зоя, переконавшись, що він удома, ненадовго заїхала до коханого і залишила в кишені його пальта маленький «сюрприз» — велику суму фальшивих купюр. Потім анонімно подзвонила з телефону в приймальне відділення і повідомила, що в Андрія вдома велика партія підроблених грошей.

За годину в двері його квартири вже дзвонила поліція. Переконаний, що сталася помилка, Андрій спокійно відчинив. Його грубо вталкували всередину і запропонували добровільно видати схованку. Андрій, впевнений, що на нього полюють кредитори, спершу навіть не зрозумів, що це поліцейські. А коли в його кишені знайшли згорток із фальшивками, уперто заперечував. Він раз по разу в паніці набирав номер коханки, але та була недоступна. Зоя вже його заблокувала.

Урешті-решт Андрія затримали до з’ясування обставин, і про це навіть показали сюжет у новинах. Побачивши у випусках чоловіка, якого виводили із під’їзду поліцейські, Аліса підскочила.

— Це наш шанс! — крикнула вона. — Треба пробратися додому, але якось маскуватися, щоб сусідів не лякати.

— Сходи в перукарню, поміняй там стрижку, колір волосся, — запропонував Павло.

Аліса так і зробила, а потім уночі пробралася в свою колишню квартиру. Квартира виглядала розгромленою після обшуку, та й поліція, вочевидь, вилучила документи. Зате Аліса дісталася до тайника в кімнаті доньки. І тепер у неї була, хоч і невелика, але сума. Бо залежати від Павла в усіх справах було вже надто ніяково.

В оселі їй стало зле. Довелося зробити собі укол від алергії. Аліса видихнула. Це була остання ампула. Вона так сподівалася взяти з собою запас ліків. Все ще відчуваючи нудоту, жінка покинула квартиру. Павло на своїй машині чекав її на розі. Вона нічого не сказала. Додому, з комп’ютера чоловіка, Аліса ще встигла перевірити рахунки. Вони були порожні. Стало ясно, що Андрій лихоманково розпродавав майно не заради збагачення. Він був по вуха у боргах. І як вона раніше цього не помічала?

Наступного дня, у тій же маскуванні, доповнивши нову стрижку темними окулярами і одягом, який взяла з дому, вона пішла до притулку. У той час діти були на екскурсії. Алісу раптом помітила жінка, яка виносила баки з сміттям.

— Що, права позбавили? Маєшся тепер? Багато вас таких тут, — заявила вона співчутливо. — Мене тітка Віра звати. А тебе як?

Аліса представилася.

— Мені б про племінницю дізнатися.

— Розповідай. У всіх тут у вас племінники й племінниці, — хихикнула тітка Віра. — Не положено, мила, базікати. Іди офіційно в адміністрацію, раз рідна тітка.

— Та я не можу, — прошепотіла Аліса. — Як ви не розумієте?