Півтора року ми спонсорували господарство свекрухи, а все м’ясо забрав девер. Сюрприз, який чекав матір чоловіка після моїх підрахунків

Окрім свіжої зелені, потрібно було постійно стежити за значними запасами купленого сухого сіна, яке бичок поглинав із неймовірною швидкістю. І, звісно, за цією величезною й постійно жуючою твариною необхідно було щодня прибирати гори смердючого свіжого гною. У підсумку зневірена мати почала дуже наполегливо й методично залучати до цих важких фізичних обов’язків свого молодшого спадкоємця.

Олена категорично не схвалювала такого обурливого стану речей, справедливо вважаючи це нахабним використанням їхнього особистого вільного часу. Похмура перспектива проводити кожні свої довгоочікувані й законні вихідні дні в глухому селі в вимогливої свекрухи її зовсім не тішила. У молодої й амбітної сім’ї на той момент накопичилася величезна маса власних невирішених побутових і кар’єрних турбот.

Їм банально й дуже сильно хотілося просто розслабитися й відпочити вдома після важкого, насиченого стресами робочого тижня. Однак хитра Зінаїда Павлівна майстерно й без жодного докору сумління тиснула на синівську жалість, благально прохаючи увійти в її непросте життєве становище. Вона без кінця твердила завчену фразу про те, що раз уже цю складну справу розпочато, то треба неодмінно довести її до логічного завершення.

Звісно, за її викривленою логікою, це грандіозне завершення мало здійснюватися винятково їхніми спільними, а точніше, молодими спільними зусиллями. Варто обов’язково зазначити той важливий факт, що в цієї жінки був іще й гаряче улюблений старший син на ім’я Денис. Цей дорослий чоловік регулярно й без найменшого сорому отримував від своєї дбайливої матері колосальну фінансову й моральну підтримку.

От тільки цей обожнюваний первісток жив зі своєю сім’єю на досить пристойній географічній відстані від материного села. Саме тому безвідмовний і той, що жив трохи ближче, Максим автоматично, без жодного права голосу, став головним і єдиним безкоштовним помічником. Молодшому ж синові егоїстична Зінаїда Павлівна ніколи й нічим у цьому суворому житті не допомагала, навіть у найтяжчі часи.

Вона цілком щиро й непохитно вважала, що її молодший син і так чудово, без сторонньої допомоги влаштувався в цьому житті. За її вельми своєрідною логікою, раз у працьовитих Максима й Олени є стабільний високий дохід, то вони автоматично стають невразливими. Наявність власного комфортного житла слугувала для свекрухи незаперечним доказом того, що ця пара абсолютно не потребує материнської опіки.

А от її безмежно обожнюваному й вічно скаржному на долю Денисочкові всебічна допомога й підтримка були потрібні буквально постійно. Цей великовіковий чоловік завжди був її беззастережним улюбленцем, найпершою й найжаданішою дитиною від гаряче коханого законного чоловіка. На превеликий жаль Зінаїди Павлівни, той ідеальний чоловік надто рано покинув цей світ, залишивши її молодою вдовою з немовлям на руках.

Молодший же син Максим з’явився на світ від цілком звичайного, нічим не примітного майстра-сантехніка з місцевого житлово-комунального управління. Цей похмурий робітник одного разу просто прийшов лагодити протікаючі іржаві труби за стандартним викликом із міської керуючої компанії. Цей небагатослівний майстер так у підсумку й залишився жити в самотньої жінки, непомітно ставши частиною її непростого побуту.

Та, як невдовзі з’ясувалося, новий співмешканець виявився глибоко нещасною людиною з найтяжчою й руйнівною згубною залежністю від дешевого алкоголю. Утомлена від скандалів Зінаїда Павлівна неодноразово й із криками виганяла непутящого співмешканця надвір, збираючи його нечисленні речі. Але потім її холодне серце чомусь відтаювало, і вона знову, тяжко зітхаючи, пускала його назад на поріг…