Помилка альфонса: чому хитрий план чоловіка обійшовся йому надто дорого
В інтернет-магазині вона заздалегідь замовила дві сучасні приховані камери. Вони були зовсім маленькі, з модулем Wi-Fi, і акуратно замасковані під звичайні зарядки для телефона. Поки Діма безтурботно хлюпався в душі, Катя встановила одну в спальні, сховавши в розетці біля ліжка, а другу — у вітальні просто за телевізором.
Вона швидко перевірила застосунок на своєму смартфоні. Картинка йшла неймовірно чітка, звук теж працював бездоганно. Дівчина поїхала, але не до іншого міста, а до близької подруги на іншому кінці міста, щоб стежити за записами в реальному часі.
Перший цікавий запис надійшов усього за годину після її відходу. Двері квартири розчахнулися, і в кадр увійшла Лідія Іванівна, свекруха Каті. Вона була з двома величезними картатими сумками й у безглуздих домашніх капцях із помпонами.
Жінка по-хазяйськи кинула речі біля порога й голосно крикнула: «Дімка, синочку, я приїхала!» «Де ти там ховаєшся?» Катя, сидячи на дивані в подруги з телефоном у руках, від шоку ледь не впустила апарат.
«Лідія Іванівна? Що вона тут узагалі робить?» Діма бадьоро вийшов із кухні, задоволено потираючи руки.
«Мам, давай швидше роздягайся, я дуже голодний», — сказав він, активно допомагаючи їй розібрати важкі сумки. У них виявилися величезні каструлі з готовою їжею, банки з соліннями й навіть стос випрасуваної чистої білизни. Катя не відриваючись дивилася, як свекруха впевнено хазяйнує в її квартирі.
Жінка по-свійськи вмикає плиту, діловито миє посуд і ретельно витирає пил. А Діма тим часом ліниво плюхається на м’який диван і вмикає телевізор. Надвечір ситуація стала ще сюрреалістичнішою.
Камера в спальні ясно показала, як Лідія Іванівна перевдягається в ту саму рожеву сорочку. Потім вона спокійно лягає в їхнє двоспальне ліжко, Катине ліжко, з головою вкриваючись її улюбленою ковдрою. Діма ж просто розклав диван у вітальні й заснув там, богатирськи хропучи.
Катя дивилася на цей цирк із роззявленим ротом. Вона відчувала, як гаряча кров оглушливо стукає у скронях. Але справжній, нищівний удар прийшов наступного дня.
Камера у вітальні чітко записала, як Діма сидить із ноутбуком на колінах, а Лідія Іванівна п’є чай за столом. «Мам, дивися, я телефон Катин уже продав», — радісно сказав він, показуючи їй екран. Катя тремтячими пальцями збільшила зображення на своєму смартфоні.
То був популярний сайт оголошень. На завантаженому фото красувався той самий дорогий смартфон, який вона подарувала чоловікові лише два тижні тому. «Двадцять п’ять тисяч чистими виручив, нормально?»
«Молодець, Дімка», — Лідія Іванівна вдоволено хихикнула, із задоволенням відпиваючи гарячий чай. «Паше твоя дурепа Катька, а ми тут живемо як справжні королі. Вона хоч помітила щось дивне?»
«Та ні, вона вічно у своїх нудних папірцях і звітах копирсається», — самовдоволено всміхнувся Діма. «А гроші я їй потім як свою зарплату приношу, і вона безмежно рада». Катя приголомшено завмерла перед екраном.
Вона перемотала завантажений запис назад, щоб остаточно переконатися, що не дочулася. Діма справді нахабно продав подарований нею телефон. І, судячи з усього, далеко не лише його.
Вона з жахом згадала, як він «загубив» дорогу брендову куртку, яку вона купила йому на Новий рік. Згадала швейцарський годинник, який нібито раптом зламався й не підлягав ремонту. А потім він регулярно приносив додому готівку, нахабно стверджуючи, що йому дали щедру премію на роботі.
І Лідія Іванівна, ця дволика жінка, яка вічно дорікала Каті за постійну роботу, спокійно жила в її квартирі. Вона нахабно спала в її теплому ліжку й відверто сміялася з неї разом із сином. Катя тремтячою рукою ввімкнула останній отриманий запис.
Діма з матір’ю затишно сиділи на кухні й їли свіжі пироги. То були ті самі пироги, запах яких вона підозріло чула вже не раз. Лідія Іванівна докірливо похитала головою, відкушуючи шматок.
«Працює як ломова коняка, а вдома вічний безлад був, поки я не приїхала. Добре, що ти мене вчасно покликав, Дімка. А то зовсім занапастила б тебе ця кар’єристка».
«Ага, мам, ти в нас справжня рятівниця», — весело розсміявся Діма, запиваючи випічку чаєм. «Катька навіть не чує, як ми тут спритно хазяйнуємо». Катя мовчки й рішуче вимкнула свій телефон…
