Помилка альфонса: чому хитрий план чоловіка обійшовся йому надто дорого
— він хмикнув, але в голосі виразно майнула зрадлива іскра живого інтересу.
«Та хоч у місцевий бар сходи, з нормальними мужиками посидь», — лукаво підморгнула свекруха. «Або з якоюсь дівкою познайомся, поки твоя божевільна кар’єристка нічого не бачить. Вона ж тільки свою роботу любить, а зовсім не тебе, дурня».
Діма голосно розсміявся, з видимим задоволенням відхлебнувши пінного пива. Катя дивилася цей запис і відчувала, як усередині все болісно й туго стискається. Лідія Іванівна не просто покривала непутящого сина, вона прямо підбурювала його до зради, ніби це була їхня весела сімейна гра.
Вона рішуче вимкнула телефон і написала Ірині коротке, ємке повідомлення. Текст був такий: «П’ятниця, бар, можеш сміливо починати». Вечір п’ятниці Катя провела як на голках, нервово кусаючи губи й постійно оновлюючи месенджер в очікуванні новин.
Ірина надіслала перше повідомлення рівно о десятій вечора. «Сиджу з ним за барною стійкою. Він п’є дешеве пиво й активно скаржиться на погану дружину».
«Уже щосили сміється з моїх чергових жартів». Катя жваво уявила Діму в його улюбленій картатій сорочці з червоними щоками від випитого алкоголю. Поруч сиділа розкішна Ірина, яка бездоганно грала роль розуміючої, захопленої слухачки.
Друге повідомлення надійшло ближче до півночі. «Активно й нахабно фліртує, сам запропонував прогулятися до готелю». Катя з усієї сили стиснула телефон у вологих руках.
Пастка невідворотно захлопувалася, і вона відчувала водночас гірку, задушливу образу й похмурий, солодкий тріумф. Катя сиділа на дивані в подруги, стискаючи смартфон так, що кісточки пальців зовсім побіліли. Годинник показував першу ночі, а в месенджері від Ірини надійшло нове, довгоочікуване повідомлення.
«Вийшли з бару, їдемо до найближчого готелю. Скоро буде готове чудове відео». Катя шумно видихнула, відчуваючи, як серце гулко й часто калатає просто в горлі.
Вона жваво уявляла Діму і його дурнувату, самовпевнену усмішку переможця. Уявляла, як він, добряче напідпитку, намагається здаватися неймовірно крутим мачо перед красивою Іриною. І уявляла саму Ірину: абсолютно спокійну, з легкою усмішкою, холоднокровно ведучу його в пастку, мов досвідчений павук.
За годину телефон приглушено завібрував від нового сповіщення. Катя швидко відкрила повідомлення й побачила пряме робоче посилання на хмарне сховище. Вона миттю ввімкнула ноутбук, надягла навушники й тремтячими руками запустила отримане відео.
Камера, майстерно схована, судячи з усього, у сумочці Ірини, показувала номер типового дешевого готелю. Усередині були вицвілі старі шпалери й велике двоспальне ліжко. Діма вальяжно сидів на краю матраца, нетерпляче розстібаючи комір сорочки, а Ірина стояла біля вікна, поправляючи волосся.
«Ну що, красуне, вип’ємо ще?»
