Пророцтво в дорозі: незнайомка попередила не пити воду з рук близьких, і Катя вчасно її послухалася

— Я перестав бути співучасником, — поправив її лікар. Він підійшов ближче і розкрив папку.

— Що це? — прохрипів Ігор.

— Це результати твоїх аналізів, — сказав Воронов. — Ти здоровий як бик. Ніякого аутоімунного. А ось другий папір… — Він дістав ще один аркуш і показав його Жанні. — Це ваша медична карта, Жанно Аркадіївно, з архіву міської гінекології. Я підняв старі зв’язки.

— Заткнися! — заверещала вона. — Ігорю, не слухай його! Він усе бреше!

— Брешете тут тільки ви, — жорстко сказав лікар. — У вас безпліддя. Наслідки хронічного запалення десять років тому. Ви фізично не можете бути вагітною. Ні від Ігоря, ні від когось іншого.

Ігор переводив погляд з лікаря на коханку, яка притиснулася спиною до стовбура старого дуба, ніби хотіла злитися з корою.

— Жанно… — Голос його здригнувся. — Це правда?

— Він підкуплений! — закричала дівчина, але в голосі її вже була паніка, а не впевненість.

А ще вступила в розмову Галина Іванівна, роблячи крок уперед.

— У багажнику твоєї машини лежить дуже цікава сумка. Я її бачила, коли ти багажник відкривала, щоб шокер дістати.

— Яка сумка? — тупо запитав Ігор.

— З грошима, — пояснив Андрій. — З тими самими чотирма мільйонами, які ти позичив, щоб віддати борг. І квиток на літак. Один квиток на ім’я Жанни. Виліт о другій ночі.

Ігор повільно піднявся з землі. Андрій його не тримав. Чоловік дивився на свою коханку так, ніби бачив її вперше.

— Ти хотіла поїхати одна?

— А що мені було робити? — раптом зірвалася Жанна. Обличчя її перекосило від злості. — Ти ж невдаха. Ти все програв.

— Так, я хотіла поїхати. Тому що я гідна красивого життя, а не передачки тобі в тюрму носити.

Ігор стояв, хитаючись як від удару.

— Я ж кохав тебе. Матір заради тебе зрадив. Дружину…

— Та кому потрібне твоє кохання? Мені потрібні були гроші.

Ігор повільно повернувся до Каті й упав на коліна, хапаючи її за поли пальта.

— Катю, Катрусю, пробач. Вона мене причарувала. Я не відав, що творив.

Катерина дивилася на чоловіка зверху вниз і з подивом виявила, що всередині неї абсолютна тиша. Ні болю, ні гніву, ні любові. Тільки огида, наче вона наступила на дощового черв’яка. Акуратно, двома пальцями Катя відліпила його руку від свого пальта.

— Встань, не ганьбися…