Стіни пам’ятають усе: чому вдова розридалася, побачивши, що ховалося під шаром старих шпалер

Липнева спека в’їлася в стіни будинку, що стояв на околиці Переяслава. Повітря було густим, солодкуватим від пилку з прибережних лук. Ольга витерла тильною стороною долоні краплі поту, що скотилися на вії, і з ненавистю ткнула шпателем під черговий кут відклеєних шпалер. Смуга з тихим шелестом зійшла вниз, оголивши шар пожовклої газетної підкладки 90-х років. Наступний ривок був різкішим – шпатель зі скреготом прокреслив по штукатурці, і з щілини, що утворилася, щось випало, дзенькнувши об бетонну підлогу.

Це був ключ. Непростого вигляду, важкий, із борідкою складної форми. На пластиковому брелоку потьмянів від часу логотип мережі камер схову «SafeKeep», а на звороті був вибитий номер: 317.

Ольга завмерла, піднімаючи знахідку. Холод металу просочився крізь шкіру. Роман ненавидів літаки. У нього була аерофобія після одного неприємного рейсу в молодості. Що робив ключ від аеропортової комірки, захований за стіною їхньої спальні?

Розум одразу запропонував раціональні пояснення: забута річ, сувенір, чужий ключ, що потрапив сюди під час минулого ремонту. Але інстинкт, тихий і крижаний, шепотів інше. Вона сунула ключ у кишеню джинсів. Звідти він ніби пік їй стегно.

Дзвінок братові Максиму вийшов плутаним, майже сповідальним.
– Максе, я… знайшла дещо. Дивне. Ключ від камери схову в Борисполі. У стіні.
– У стіні? – голос Максима, приватного детектива з Білої Церкви, виражав скептицизм, приправлений втомою. – Олю, ти засмикалася. Перевтома. Міг загубитися будь-коли.
– Він був захований, – наполягала вона, чуючи, як голос зривається. – Я відчуваю.

Відчувала вона, втім, лише наростаючу паніку. Сумнів, пустивши корінь, почав розростатися з лякаючою швидкістю. Вона провела ніч, перебираючи старі папери Романа. Знайшла блокнот із незрозумілими цифрами, пачку чеків з АЗС на трасі «Київ-Одеса» за останні пів року – він їздив на південь. Часто. Навіщо?

Через три дні Максим, неохоче, приїхав. Ключ він покрутив у руках.
– Гаразд. Перевіримо. Але, Олю, готуйся до того, що це нічого не дасть. Мережі змінюють власників, архіви губляться.

Він виявився правим лише частково. «SafeKeep» поглинув великий оператор. Офіційний запит через знайомого юриста вперся в стіну: дані за 2008 рік були пошкоджені під час цифровізації та не підлягали відновленню. Максим лаявся, але за старою оперативною звичкою пішов в обхід – знайшов через знайомих колишнього співробітника служби безпеки мережі. Той, за пляшку коньяку, пробурмотів у чадному кухонному диму: «Комірка 317…