Стіни пам’ятають усе: чому вдова розридалася, побачивши, що ховалося під шаром старих шпалер

– в голосі Ольги не було вже люті, тільки крижана зневага.
– Мій вихід був – стати непотрібним. Мертвим активом. Васильєв… він був винен їм за старими боргами свого сина. Він погодився оформити все, щоб закрити свій рахунок. Я думав… я думав, що якщо я перетворюся на привида, вони відчепляться. Флешка в комірці… там був запис однієї розмови з Соколовським. Єдина моя страховка. Я віддав її як викуп. Щоб вони залишили вас у спокої.

Він помилився. Вони взяли флешку, але залишили борг чинним. Як гак, на якому можна було тримати Ольгу, а через неї – і його самого, де б він не ховався.

Зворотний шлях здавався нескінченним. Ольга не плакала. Вона думала. У неї не було компромату, не було влади. У неї був тільки дім і знання.

Наступного дня вона зателефонувала в «ЮрФінКонсалт» і попросила з’єднати з паном Соколовським. Коли той узяв слухавку, його голос був масляно-ввічливим.
– Ольго Петрівно! Як я радий, що ви, нарешті, проявили розсудливість.
– Я хочу зустрітися, – сказала вона рівно. – Обговорити умови. Тільки ви і я. У нейтральному місці.
– Цілком розумно. Я пропоную…

– Ні, – перебила вона. – Пропоную я. Завтра. Четверта година. Пірс біля старої човнової станції в Переяславі. Ви знаєте місце.

Вона поклала слухавку. Максим, дізнавшись, розлютився. Але вона була непохитною.
– Я не буду з ним торгуватися. Я просто покажу йому, що знаю.

На пірсі пахло рибою і тванню. Соколовський приїхав один, у дорогій, але непомітній куртці. Він посміхався.
– Ольго Петрівно, я захоплений вашою рішучістю.
– Я бачилася з Романом, – сказала вона, не дивлячись на нього, спостерігаючи, як вітер жене по воді брижі. – Він живий. Ви це знали. Ви завжди знали.

Посмішка на обличчі юриста не здригнулася, лише в очах щось промайнуло – холодний, швидкий розрахунок.
– Я не розумію, про що ви. Ваш чоловік, на жаль…
– Не витрачайте слів, – обірвала вона. – Я знаю про флешку. Знаю про Васильєва. Знаю, що борг – це не борг, а важіль. Ви не заберете дім через суд.
– Чому це?