«Світ занадто тісний»: кого насправді хірург підвіз додому в глухому селі

Він виставив дружину-зрадницю за поріг, упевнену, що життя втратило будь-який сенс. Намагаючись втекти від гнітючої тиші порожньої квартири, хірург Ілля підібрав на трасі вагітну незнайомку з важкою сумкою. Він хотів лише допомогти їй із жалю, але коли в її старій хаті побачив на стіні портрет свого загиблого найкращого друга, зрозумів: ця зустріч була зумовлена згори.

Запах розвареної перлової каші та в’їдливої хлорки врізався в пам’ять назавжди, як і холод шорсткої казенної стіни дитячого будинку. Ілля досі пам’ятав липку солодкість дешевої карамельки, яку вклала в його долоню чужа, але така рідна хлопчача рука. Цей смак раптового порятунку повертався до нього щоразу, коли абсолютна самотність загрожувала поглинути його цілком, нагадуючи, що у світі завжди є за що триматися.

Клацання дверного замка прозвучало в порожньому коридорі неприродно голосно. Ілля переступив поріг власної квартири, плануючи влаштувати Жанні сюрприз на честь восьмої річниці їхнього шлюбу. Він спеціально відпросився з чергування раніше.

У правій руці тихо шелестів паперовий пакет з оксамитовою коробочкою. Усередині лежали золоті сережки, про які дружина прозоро натякала останні кілька місяців. У передпокої звично пахло її дорогим квітковим парфумом, але крізь цю пудрову солодкість нав’язливо пробивався різкий мускусний аромат чужого чоловічого одеколону.

На світлому дубовому паркеті валялися незнайомі шкіряні туфлі сорок третього розміру. З прочинених дверей спальні долинав приглушений сміх і вологе шелестіння шовкових простирадл, що зминалися. Повітря в коридорі раптом стало щільним, важким, заважаючи зробити рятівний вдих.

Ілля повільно опустив пакет на банкетку. Він підійшов до дверей і штовхнув їх рукою. Сцена перед ним разворталася, як у сповільненій зйомці.

Жанна, бездоганно доглянута, з розкиданим по подушці темним волоссям, перелякано смикнулася. Чоловік поруч із нею, молодий і з модною стрижкою, метушливо підскочив, плутаючись у підковдрі. Дзенькнула металева пряжка ременя, коли коханець тремтячими руками схопив з підлоги штани.

Липкий піт миттєво вкрив його чоло.

— Навіть не намагайся натягувати ковдру, Жанно, — голос Іллі звучав рівно, без жодної різкої ноти. Він говорив розмірено, своїм звичайним глибоким баритоном, немов озвучував складний діагноз на консиліумі.

Усередині утворилася важка, дзвінка порожнеча, що випалила всі емоції. Хлопець, не піднімаючи очей, протиснувся повз Іллю в коридор. За хвилину хлопнули вхідні двері.

Тиша в спальні почала різати слух. Жанна, зрозумівши, що сцени ревнощів із биттям посуду не буде, швидко повернула собі звичну гордовиту поставу. Вона скинула підборіддя, немов готувалася до світської бесіди, хоча її плечі ледь помітно здригалися.

— Ти ж вічно на своїх чергуваннях! — випалила вона, швидко застібаючи ґудзики на накинутій блузці. Рубані фрази вилітали з її рота, як кулі. — Я жива жінка, Ілле. Ти приносиш у дім тільки запах лікарні та втому. Мені нудно, розумієш? Нудно.

Ілля довго мовчав, дивлячись на жінку, з якою ділив стіл і ліжко майже десятиліття. Зараз перед ним сиділа абсолютно стороння особа. Він фізично відчував, як рвуться тонкі нитки прив’язаності, залишаючи після себе лише попіл.

— Цю розмову треба ампутувати, поки не почалося зараження, — повільно промовив він, розвертаючись до виходу. — Збери найнеобхідніше, у тебе є час до шостої вечора. Ключі залишиш на тумбочці біля дзеркала.

— Ти виганяєш мене через одну помилку? — її голос зірвався на вереск, втрачаючи всю аристократичність. Жанна нервово смикнула плечем, судомно перебираючи край наволочки.

Вона ще не здогадувалася, що ця бравада обійдеться їй занадто дорого. Вона не знала, що пізно ввечері, стоячи з важкою валізою біля дверей батьківської квартири, зіткнеться з холодним, нищівним поглядом власної матері. Та не впустить її на поріг, кинувши крізь ланцюжок різке: «Та, що зрадила хорошого чоловіка від нудьги, зрадить і матір. Йди туди, де тобі весело». Але зараз Жанна лише презирливо пирхнула, впевнена у своїй правоті.

— До шостої вечора, — повторив Ілля і вийшов із квартири…