Урок для свекрухи: який сюрприз залишила невістка у ресторані
Перший раз вона засмутилася, коли син вирішив, що стане геологом, і подав документи в політех.
«Ілля, ну навіщо тобі ця романтика?» — спробувала відмовити його Наїна. «Вічно брудні, неголені, з рюкзаком за спиною. Давай-но краще ти підеш і вивчишся на юриста. Я з Анатолієм Вікентійовичем домовлюся».
«Мам, не треба ні з ким домовлятися. Я хочу бути геологом. Це моя дитяча мрія. Чому я не можу її здійснити?»
«Можеш», — сумно зітхала жінка. «Звісно, можеш. Я просто подумала, що, можливо, ти соромишся попросити допомоги».
«Матусю, я дуже тебе люблю», — пригорнувся до неї Ілля. «Але я вже виріс. Можна я буду будувати своє життя сам?»
«Зрозуміло, любий». Наїна Тимурівна потріпала його по волоссю, а сама подумала, що треба дізнатися в Анатолія Вікентійовича, на якому курсі ще можна буде перевестися на юридичний.
Коли Ілля успішно склав чергову сесію і перейшов на третій курс, Наїна майже змирилася з тим, що він таки закінчить навчання за спеціальністю геолога. І тут прилетіла інша неприємна звістка. Тепер син збирався одружуватися.
Весілля за наполяганням майбутньої свекрухи зробили статусним. Запросили до банкетної зали фешенебельного ресторану «Галичина» потрібних і важливих людей, половини з яких Ілля навіть не знав. Хоча спочатку вони з Наталкою домовлялися просто посидіти з близькими друзями в якійсь затишній кав’ярні. На весілля Наїна Тимурівна замовила нареченій розкішну сукню зі шлейфом.
— Ну навіщо? — питала в Іллі дівчина, боячись поставити запитання майбутній свекрусі і зіпсувати стосунки. — Я думала, що прийдемо в джинсах і вишиванках, розпишемося і все.
— Весілля — це подія, яка не в кожного в житті буває, — пояснювала мати синові. — У мене, наприклад, не було, тому треба зробити з усіма почестями.
Сама Наїна Тимурівна на святі виблискувала діамантами в декольте, обрамленому вирізом яскраво-червоної атласної сукні, і вражала гостей бездоганним макіяжем, який їй зробив найкращий стиліст міста.
— Нареченій не треба, навіщо, якщо у неї природна краса молодості? А от мені треба виглядати на всі сто, — казала жінка, поки над нею чаклував і згідно кивав професіонал.
Відомий у місті фотограф був присутній на урочистості і ловив моменти, які блискуче передавали атмосферу вишуканого свята. Одним із таких вдалих знімків були зворушливі обійми мами і сина, які фотограф узяв крупним планом, піймавши щасливий вираз очей обох. Одразу після весілля цей знімок, роздрукований у великому форматі, зайняв місце над диваном, те саме, де колись висів інший, з південного пляжу.
Після весілля Наталка з Іллею зробили в його кімнаті перестановку з дозволу господині квартири і поставили велике двоспальне ліжко.
— Ого, яке величезне! — здивувалася Наїна Тимурівна, коли його заносили у квартиру. — Воно ж у вас усю кімнату займе.
— Ну й чудово! — розсміявся син. — А нам більше нічого й не треба. Ми ж усе одно поки вчимося, будемо тільки ночувати приходити. А як працювати почнемо, так взагалі поїдемо в експедиції. А потім, коли заробимо, собі іншу квартиру винаймемо. Як ти й хотіла.
— Навіщо ж так казати, — похитала головою жінка. — Я ж вас не виганяю. Живіть, скільки буде потрібно.
— Ми знаємо, мам. Це я просто, щоб продемонструвати, що у нас далекосяжні плани, які узгоджуються з твоїми бажаннями, — підморгнув їй Ілля.
Невістка перший час дуже соромилася, а потім стала питати, чим допомогти.
— Ну що, сама не бачиш, чи що? — знизувала плечима Наїна Тимурівна. — Он пил на полицях, значить, час прибирання робити.
Дівчина починала витягати пилосос і витирати пил…
