Відпустка за чужий рахунок закінчилася: що чекало на чоловіка та свекруху

Вона розповіла йому всю ситуацію, не приховуючи подробиць. Ігор Семенович вислухав її мовчки, зрідка ставлячи уточнюючі запитання. Коли вона закінчила розповідь, у слухавці запала тиша.

— Значить, ваш чоловік навіть не підозрює, що ви працюєте саме в тому банку, який він вирішив обманути?

— Саме так. Він вважає мене дурною домогосподаркою, яка нічого не розуміє у фінансах.

— Ну що ж… — У голосі Ігоря Семеновича почулися нотки задоволення. — Завтра зранку займемося експертизою підпису. У мене є підозра, що ваш чоловік зробив серйозну помилку.

Наталія повісила слухавку і вперше за цей день усміхнулася. Володимир думав, що він такий розумний, що легко обведе навколо пальця і банк, і власну дружину. Але він не врахував одного: його «дурна» дружина насправді була кваліфікованим юристом, яка знала банківську систему зсередини.

Вона відкрила холодильник і дістала пляшку вина, яку берегла для особливих випадків. Сьогодні безумовно був особливий випадок. День, коли її старе життя закінчилося, а нове тільки починалося. Наталія налила собі келих червоного вина і підняла його.

— За справедливість, — тихо сказала вона порожній квартирі. — І за урок, який скоро отримають двоє дуже дурних людей.

Завтра на неї чекав насичений день. Потрібно було офіційно подати заяву про шахрайство, провести експертизу підпису, заблокувати всі карти чоловіка і підготувати документи для суду. А поки Володимир з матір’ю насолоджувалися турецьким сонцем, думаючи, що все зійшло їм з рук, Наталія готувала їм сюрприз, який вони запам’ятають на все життя.

Наталія прокинулася о пів на сьому ранку, хоча будильник був поставлений на восьму. Сон був неспокійний, сповнений дивних видінь про банківські документи та турецькі пляжі. Вона лежала в ліжку кілька хвилин, згадуючи вчорашні події. Ні, це не був кошмар. Записка від чоловіка все ще лежала на журнальному столику у вітальні.

Вставши з ліжка, вона відразу попрямувала до шафи з робочим одягом. Сьогодні їй належало грати відразу дві ролі: постраждалої від шахрайства домогосподарки та досвідченого банківського юриста. Наталія вибрала строгий темно-синій костюм і білу блузку. Це вбрання робило її старшою і соліднішою, що було важливо для майбутніх переговорів.

За сніданком вона ще раз перечитала записку від чоловіка, аналізуючи кожне слово. «Раз така розумна і самостійна…» Ця фраза особливо різала слух. Володимир завжди підшукував над її спробами міркувати про серйозні речі, називав її думку «жіночою логікою». Тепер ця сама жіноча логіка стане його головною проблемою.

Збираючись на роботу, Наталія згадувала, як чотири роки тому зважилася на цей обман. Тоді Володимир вкотре влаштував скандал через те, що вона посміла висловити свою думку про сімейний бюджет. Він кричав, що жінка має займатися домом, а не лізти в чоловічі справи. Того дня вона зрозуміла: потрібно мати свою незалежність.

Ідея влаштуватися на роботу під дівочим прізвищем прийшла випадково. У банку «Довіра» був потрібен юрисконсульт, і Наталія подала резюме як Петрова, вказавши дівоче прізвище. У неї була юридична освіта, яку Володимир вважав марним папірцем для домогосподарки. Коли її прийняли на роботу, вона не могла повірити своєму щастю. Перші місяці було дуже складно. Щодня вона вигадувала нові відмовки, куди нібито йде з дому: то до подруги, то по магазинах, то до лікаря. Володимир не особливо цікавився її пересуваннями, вважаючи їх несуттєвими. Галина Петрівна іноді ставила запитання, але Наталія навчилася спритно уникати відповідей. Поступово брехня стала звичною. Наталія навіть завела окремий гардероб для роботи, який зберігала в камері схову біля офісу. Вдома вона носила домашній одяг і грала роль покірної дружини, а в банку була компетентним фахівцем, до думки якого прислухалися колеги. Це подвійне життя було виснажливим, але давало відчуття свободи.

О пів на дев’яту Наталія вже сиділа у своєму робочому кабінеті, переглядаючи документи щодо кредиту, оформленого на її ім’я. Ігор Семенович надіслав їх їй внутрішньою поштою ще рано вранці. Вивчаючи папери, вона відразу помітила кілька порушень процедури. Кредит був схвалений занадто швидко, без ретельної перевірки платоспроможності. Підпис у документах був виконаний акуратно, але Наталія відразу зрозуміла, що це підробка. Володимир багато разів бачив її автограф, але не врахував дрібні особливості почерку. Нахил літер був занадто прямий, а з’єднання між літерами — неприродними. Будь-який експерт-почеркознавець це помітить з першого погляду.

О дев’ятій ранку Наталія спустилася на перший поверх, у клієнтський офіс. Їй належало зіграти роль обуреної жертви. До стійки інформації підійшла молода дівчина-консультант, яка працювала тут недавно і не знала Наталію в обличчя.

— Добрий день, мене звати Наталія Володимирівна Козлова. Вчора мені дзвонили з приводу кредиту, який нібито я брала, але я нічого не підписувала.

Консультант уважно вислухала її пояснення і запросила пройти до кредитного фахівця. Наталія сіла в крісло навпроти Олени Вікторівни Смирнової, досвідченого співробітника, яка займалася проблемними кредитами. Жінка була суворою і прискіпливою, що зараз грало на руку Наталії.

— Отже, ви стверджуєте, що не брали кредит на 600 тисяч?