Відпустка за чужий рахунок закінчилася: що чекало на чоловіка та свекруху

Володимир спробував додзвонитися Наталії, але її телефон був недоступний. Він залишав повідомлення в месенджерах, писав СМС, але відповіді не було. Дружина явно не збиралася з ними розмовляти. Більше того, вона спеціально довела їх до такого стану, коли вони опинилися безпорадними в чужій країні.

— Мамо, нам потрібно терміново повертатися в країну і розбиратися з цією ситуацією.

— На що ми полетимо? У нас немає грошей на квитки.

Володимир зрозумів, що потрапив в ідеально розставлену пастку. Наталія не просто заблокувала їм карти, вона розрахувала все до дрібниць. Вони не могли оплатити готель, не могли купити квитки додому, не могли навіть нормально поїсти. А на батьківщині на них чекала кримінальна справа.

До вечора ситуація стала критичною, адміністрація готелю зажадала негайної оплати або звільнення номера. Володимир спробував домовитися про розстрочку, але турецькі бізнесмени були непохитні. Гроші або поліція? Третього варіанту не було. О дев’ятій вечора в готель приїхали представники турецької поліції. Два офіцери у формі ввічливо, але наполегливо попросили Володимира та Галину Петрівну пройти з ними для з’ясування обставин. Адміністратор готелю подав офіційну скаргу на неоплачені рахунки, що в Туреччині вважалося серйозним правопорушенням.

Володимир сидів у відділку турецької поліції і не міг повірити в те, що відбувається. Ще вранці він був успішним туристом у п’ятизірковому готелі, а тепер опинився під арештом у чужій країні. Усе через дурну дружину, яка виявилася розумнішою за нього самого. Перекладач пояснив їм, що турецька влада отримала запит від місцевих колег про розшук двох громадян, підозрюваних у шахрайстві. Збіг з інцидентом у готелі робив ситуацію ще серйознішою. Їм належало провести в турецькій в’язниці кілька днів, поки розбираються всі обставини справи.

Галина Петрівна плакала в сусідній камері, проклинаючи той день, коли вони вирішили провчити Наталію. Тепер стало ясно, хто кого провчив. Їхня невістка виявилася досвідченим стратегом, який заманив їх у пастку і зачинив її в найбільш підходящий момент.

У країні Наталія спокійно пила чай, читаючи новини з Туреччини. Їй прислали підтвердження з готелю про те, що пан Козлов і його мати затримані поліцією у зв’язку з неоплаченими рахунками. Перша частина плану була виконана успішно. Тепер настав час для другої частини: повного розгрому фінансової імперії чоловіка та отримання компенсації за моральну шкоду.

Через три місяці після турецького інциденту Наталія сиділа в залі суду, спостерігаючи, як суддя зачитує вирок у її справі. Володимир і Галина Петрівна повернулися з Туреччини під конвоєм і провели в СІЗО два місяці в очікуванні суду. Їхній адвокат намагався довести, що підпис не був підроблений, але експертиза була незаперечною. Кожен розчерк пера свідчив проти них.

Суддя Валентина Іванівна Морозова була досвідченою жінкою, яка за 20 років роботи надивилася на всякі сімейні драми. Але цей випадок вразив навіть її своєю нахабністю і цинізмом. Чоловік з матір’ю обікрали дружину і ще залишили знущальну записку. Подібної безсоромності вона не зустрічала за всю свою кар’єру.

— Підсудний Козлов Володимир Сергійович визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 159 Кримінального кодексу «Шахрайство, вчинене у великому розмірі». Засуджується до трьох років позбавлення волі умовно з іспитовим строком два роки.

Володимир сидів на лаві підсудних з опущеною головою. За ці місяці він сильно схуд і постарів. Турецька в’язниця, місцевий СІЗО, судові засідання — все це перетворило колись самовпевненого чоловіка на зламану людину. Він досі не міг повірити, що його дурна дружина зуміла так майстерно його обіграти.

Галина Петрівна отримала два роки умовно як співучасниця злочину. Жінка гірко плакала, розуміючи, що втратила не тільки сина, а й усе своє майбутнє. Судимість перекреслила її надії на спокійну старість. А все ж починалося так просто — хотіли провчити «зарозумілу» невістку.

Але найболючіше для них було ще попереду. Суддя оголосила про розмір компенсації моральної шкоди, яку мали виплатити Наталії засуджені. Сума становила два мільйони — набагато більше, ніж вони вкрали. До цього додавалися судові витрати та штрафи.

— Крім того, — продовжила суддя, — все майно підсудних, включаючи квартиру та автомобіль, передається потерпілій в рахунок погашення збитків.

Наталія слухала вирок з кам’яним обличчям. Вона домоглася справедливості, але не відчувала торжества. Занадто багато болю і розчарування було пережито за ці місяці. Людина, яку вона кохала сім років, виявилася здатною на зраду заради грошей. Це було болючіше за будь-які фінансові втрати.

Після оголошення вироку Володимир спробував підійти до неї в коридорі суду. Охоронці не перешкоджали. Формально він був вільний, хоч і з судимістю. Чоловік виглядав жалюгідно у своєму потертому костюмі, який колись був його улюбленим. Тюремне життя наклало відбиток на його обличчя і поставу.

— Наташо, нам потрібно поговорити…