Він думав, що просто допомагає заблукалій жінці. Фатальна помилка, яка відкрилася через тиждень
Невдовзі Єгор піде в район. Сімдесят кілометрів зимовим лісом. І там станеться те, що змусить його весь зворотний шлях іти швидше, ніж слід.
Бо деякі погляди читаються так само ясно, як слід на снігу. І цей погляд скаже йому, що часу майже не лишилося. Сімдесят кілометрів зимовим лісом на лижах — це не цифра.
Це дві доби життя, які ти віддаєш одному кроку за іншим. І кожен крок — це рішення продовжувати. За морозу в тридцять п’ять градусів, із вантажем на спині, з думками, які не дають спокою.
Єгор Кашин робив такі переходи раніше. Знав, що не треба думати про відстань. Треба думати тільки про наступний крок.
Один крок. Ще один. І ще.
Вийшов 22 грудня. На світанку. Буран залишився з Тамарою.
Вона попросила. Пес прив’язався до неї за ці дні так, що Єгор навіть трохи здивувався. Буран поганих людей не приймав.
Ніколи. Перший день ішов рівно. Маршрут знайомий.
Погода терпима. Вітер не сильний. Сніг не йшов.
Ночував у проміжній мисливській хатинці на півдорозі. Своїй. Про яку знав тільки він.
Розтопив, поїв, ліг. Спав чуйно. Кожен звук зовні підіймав.
Нічого. Тільки мороз тріщав у гіллі. На другий день надвечір дістався селища Карасьово.
Невелике. Дворів 50. Ліспромгосп.
Магазин. Пошта. Клуб з облупленою фарбою.
Чуже селище. Не його район. Тут його не знали.
Це було важливо. Зайшов до магазину. Взяв патрони.
Сіль. Дві пачки чаю. Шматок господарського мила.
Заговорив із продавчинею. Немолода жінка зі стомленим обличчям відповідала неохоче. Спитав про дорогу.
Поскаржився на погоду. Звичайний мисливець. Закуповує припаси.
Нічого примітного. Вийшов на вулицю. І відразу відчув.
Не побачив. Відчув. Мисливець тридцять років читає ліс за дрібницями.
Зламана гілка. Запах. Тінь там, де тіні бути не повинно.
У селищі те саме. Тільки дрібниці інші. Ось чоловік біля рогу будинку.
Середніх років. Міцний. У доброму кожусі.
Не місцевому. Міському. Надто чистому для тутешніх місць.
Стоїть. Дивиться вбік. Ніби просто стоїть.
Але руки в кишенях. Тримає особливим чином. І голова трохи повернута так, щоб бачити периферійно.
Так стоять люди, які чекають і спостерігають. Професійно. Єгор не змінив кроку…
