Він думав, що я наївна дурочка з квартирою в центрі. Деталь у документах
Гостре й непереборне бажання бачити свою усміхнену кохану постійно, щохвилини свого вільного часу, поступово перетворилося для закоханого юнака на справжню нав’язливу ідею. Подальше повсякденне життя без присутності дзвінкого голосу Олени здавалося йому тепер зовсім нестерпним, сірим, похмурим і абсолютно позбавленим будь-якого здорового глузду. Усі його щоденні думки про прекрасну обраницю цілком і повністю заповнювали кожну вільну хвилину робочого й особистого часу, адже хлопець закохався остаточно, безповоротно й палко.
Щоб раз і назавжди покласти щасливий край своїм нескінченним любовним мукам і нічним безсонням, Володимир нарешті зібрався з духом і зважився на серйозний крок. Купивши гарну каблучку, він в урочистій обстановці запропонував своїй ненаглядній обраниці руку, серце і спільне світле майбутнє до кінця їхніх довгих днів. Для незалежної й розсудливої дівчини цей класичний чоловічий крок став хоч і приємною, але все ж невеликою несподіванкою, тож їй закономірно знадобився певний час на спокійні роздуми.
Втім, красуня Олена теж уже доволі давно плекала до турботливого Володимира неймовірно глибокі, світлі й абсолютно щирі романтичні почуття, які міцнішали з кожним новим днем. До того ж, якщо відкинути всі зайві емоції, спільний облаштований побут виглядав вельми розумним, економічно вигідним і просто комфортним рішенням для двох людей, які кохають одне одного. Обоє молодих людей на той момент змушено орендували чужі квадратні метри, мали цілком співмірний середній рівень стабільних доходів і колись приїхали підкорювати величезний мегаполіс із тихих невеликих містечок.
Мабуть, єдина істотна різниця в їхніх минулих біографіях полягала лише в тому, що Лена перебралася до метушливого Києва ще наївною школяркою разом зі своєю родиною. За час довгих розмов по душах у щасливої пари виявилася просто неймовірна кількість спільних захоплень, життєвих цілей і збіжних інтересів. Завдяки всьому цьому принадна перспектива довгих років спільного сімейного життя вимальовувалася в їхній закоханій уяві винятково в найяскравіших, теплих і райдужних тонах.
Ретельно й холоднокровно зваживши всі очевидні плюси й можливі мінуси такого серйозного рішення, Олена нарешті відповіла омріяною згодою на щире освідчення свого кавалера. Однак про розкішне весільне торжество із сотнею гостей і лімузинами новоспеченим закоханим залишалося лише тихо фантазувати довгими вечорами на кухні. Щиро кажучи, після нетривалих обговорень цього питання виявилося, що вони й самі зовсім не палали особливим бажанням влаштовувати грандіозний і шалено дорогий бенкет для малознайомих людей.
Влаштовувати відверто скромні й бюджетні посиденьки в дешевому кафе виключно заради банальної економії коштів їм категорично не хотілося, адже в такому разі могли серйозно образитися численні далекі родичі. Влазити у величезні банківські кредитні борги заради одного-єдиного святкового дня здавалося обом прагматичним молодим людям справжньою вершиною фінансової легковажності й відвертої дурості. А от просити суттєвої матеріальної допомоги на організацію весілля у старшого покоління їм категорично не дозволяла вроджена гордість і бажання бути цілком незалежними…
