Він не дав їй нічого пояснити: помилка, про яку солдат пошкодував наступного дня

Повільно крокуючи до місцевої крамниці, Макарич тихенько вилаявся крізь зуби. Біля прилавка знову з’юрмилися головні сільські пліткарки, наче в них не було жодних клопотів по господарству. Залишалося тільки стояти та нескінченно перемивати кісточки односельцям.

Єгер терпіти не міг цих любительок чужих таємниць, від їхніх шепотів у нього буквально зводило зуби. На щастя, зараз він стикався з ними вкрай рідко. Коли чоловікові запропонували перебратися в будиночок на ближньому кордоні й охороняти ліс, він погодився без найменших вагань, адже втрачати одинаку було нічого. Саме цей факт і не давав спокою місцевим кумасям.

Наче й ставний, абсолютно вільний чоловік, завидна партія, а взяв і втік подалі від людей. Проте доля його не завжди складалася таким чином. У далекій молодості його звали просто Іваном, він крутив баранку трактора і вважався найзавиднішим нареченим у всій окрузі.

Тоді в нього була кохана дівчина на ім’я Ганнуся. Він прикипів до неї душею ще в шкільні роки, а на випускному вечорі красуня відповіла йому повною взаємністю. Вона твердо обіцяла дочекатися хлопця зі строкової служби і свого слова дотримала з честю.

Відслуживши, окрилений дембель Ваня летів у рідні краї немов на крилах. Закохані без зволікання віднесли заяву до РАЦСу, влаштували гучне свято і почали будувати спільний побут. А через вісім місяців у молодої дружини несподівано почалися пологи.

Малюк з’явився на світ досить слабеньким, але лікарі запевнили, що загрози для життя немає. Саме тоді в душу Івана почали закрадатися темні, руйнівні підозри. Спочатку він старанно відганяв від себе ці мерзенні думки.

Він вірив, що Ганна фізично не могла піти на зраду, адже їхні почуття здавалися такими щирими. На жаль, у селі швидко знайшлися «доброзичливці». Вони з радістю вирішили відкрити хлопцеві очі на те, як саме проводила час його благовірна…