Вона думала, що просто годує голодну бабусю. Деталь у її пророцтві, яка змусила весь офіс заніміти

«Я хочу написати заяву, — спокійно сказала Наталія. — За власним бажанням. І ще прошу видати мені копії трудового договору, наказу про прийняття, посадової інструкції, положення про повноваження».

Кадровичка трохи здивувалася: «Посадова інструкція? У нас зазвичай у перший місяць…» «Мені потрібно зараз, — сказала Наталія. — Письмово, я залишу запит».

Вона написала запит від руки, зареєструвала, попросила вхідний номер. «Усе, як учать розумні люди: не скандалити, а фіксувати». Потім Наталія забрала свої речі й вийшла з будівлі.

Серце калатало, але разом із ним калатала й дивна ясність. Вона зробила те, чого раніше не вміла. Захистила себе.

Вона йшла до того місця, де вчора сиділа Марфа Андріївна. Старенької не було. Біля стіни стояв охоронець Ігор.

Він побачив Наталію й ніби заздалегідь зрозумів, навіщо вона прийшла. Він мовчки відвів погляд убік, потім тихо сказав: «Пішла». «Куди?» — спитала Наталія.

Ігор знизав плечима: «Вона завжди так. З’явиться, зникне. Її тут багато хто бачив, але мало хто слухає».

Наталія помовчала. «Вона… вона вам щось казала?» — спитала Наталія. Ігор усміхнувся без радості: «Мені?

Я охоронець. Мені люди різне кажуть. Але я зазвичай не слухаю, бо якщо слухати, можна втратити роботу».

Наталія подивилася на нього: «Але ви дивилися вчора так, ніби хотіли попередити». Ігор зітхнув, і в тому зітханні було багато років життя. «Хотів, — зізнався він тихо.

Тільки в нас тут… — він кивнув на бізнес-центр. — Тут безпечніше мовчати. Розумієте? У мене сім’я, я тут двадцять років.

Я бачив, як новеньких підставляють. Бачив, як потім приходять люди у формі і як оці, — він кивнув у бік входу, — усміхаються й кажуть: «Ми тут ні до чого». Наталія відчула, як усередині піднімається холодна злість.

«Значить, це правда? — спитала вона. — Це схема?» Ігор подивився на неї уважно. «Раз ви тут стоїте, значить, правда, — сказав він.

Якби ви підписали, ви б зараз не стояли. Ви б сиділи в кабінеті й думали, як відмитися». Наталія пішла додому в дивному стані, ніби зовні все спокійно, а всередині буря.

Наступні дні були не романтичні й не натхненні. Вони були дорослі. Наталія сходила до юриста, той сказав: «Ви все зробили правильно, але не розслабляйтеся».

Вона написала заяву про можливу спробу втягнення в незаконні фінансові операції. Без істерик, сухо, з доданими фото. Розуміла, можливо, справа не одразу зрушить, але факт звернення — це слід, який потім може знадобитися.

За тиждень Наталії зателефонувала Олена Погодіна. Голос був тихий, тремтячий: «Наталіє, у нас обшук. Перевірка».

«Сергія забрали на допит. І знаєш що?