Вона сказала принести їй вечірній букет. Неймовірний фінал однієї дуже дивної зустрічі на вулиці

— Це означатиме, що я помилилася, — спокійно відказала циганка. — Але в таких питаннях мій дар іще ніколи не давав збою.

За вісім томливих хвилин до тротуару з виттям сирен підлетів білий мікроавтобус із червоними хрестами. Із кабіни поспіхом вискочили двоє: сивий лікар в окулярах і молоденька фельдшерка з важкою помаранчевою валізою.

— Де тут пацієнтка з нападом? — вимогливо запитав лікар.

— Вона тут, — Астрід указала на скорчену Олену.

Медик підійшов ближче й присів поруч навпочіпки.

— Назвіться, будь ласка.

— Кравцова Олена Сергіївна.

— Опишіть свої симптоми, Олено Сергіївно. Що саме спровокувало напад?

— Я астматик зі стажем… Був тісний контакт із букетом квітів, що мав неймовірно різкий аромат. Після цього бронхи спазмувало, і мені стало бракувати повітря.

Лікар розуміюче кивнув і витяг із кишені стетоскоп.

— Покажіть мені свій кишеньковий інгалятор.

Дівчина судомно порилася в надрах сумочки й простягла потрібний флакон. Лікар уважно вивчив маркування й схвально кивнув.

— Скільки часу минуло від останнього застосування?

— Близько пів години, може, хвилин сорок тому.

— Зараз я прослухаю ваші легені. Намагайтеся дихати якомога глибше.

Він приклав холодну мембрану стетоскопа до її спини й довго вслухався в дихальні шуми, стурбовано хмурячи брови. Потім зняв навушники й украй серйозно подивився на пацієнтку.

— Я виразно чую характерні хрипи, дихання сильно утруднене. У вашому стані показана негайна госпіталізація до стаціонару.

— Ні, тільки не лікарня, — запанікувала Олена. — Я категорично відмовляюся їхати. Ви не могли б просто зафіксувати факт нападу й наявність прямої загрози моєму життю?

Лікар здивовано звів брови на переніссі.

— Для яких цілей вам потрібна така фіксація?

У діалог рішуче втрутилася Астрід, ступивши вперед.

— Повірте, це життєво необхідно з дуже вагомих причин. Дівчині потрібен офіційний медичний висновок про те, що стався контакт із високотоксичною речовиною, яка ледь не призвела до фатального наслідку.

Лікар переводив спантеличений погляд із циганки на свою пацієнтку, аж поки не натрапив на злощасний букет, що лежав неподалік.

— Це ті самі рослини, що спровокували реакцію?

— Саме так, — підтвердила Олена.

Лікар повільно підвівся, підійшов до квітів і обережно принюхався. Вираз його обличчя миттєво змінився зі здивованого на вкрай стривожений.

— У цієї композиції дуже специфічний і токсичний аромат, — задумливо промовив він. — Це найпотужніший хімічний подразник. Для людини з вашим діагнозом такий подарунок становить смертельну загрозу. Можу я поцікавитися, хто підніс вам цю бомбу сповільненої дії?

— Мій власний чоловік, — ледь чутно прошепотіла Олена.

Повисла важка пауза. Лікар довго й співчутливо дивився в очі дівчині, після чого повільно кивнув, ніби пазл у його голові остаточно склався.

— Я вас зрозумів. Я детально опишу всю картину в карті виклику. Офіційний діагноз звучатиме так: гостре загострення бронхіальної астми, спровоковане контактом із потужним алергеном, що становив пряму загрозу життю. Я вкажу, що ви написали письмову відмову від госпіталізації. Вам потрібна буде завірена копія цього документа?

— Так, будь ласка, — кивнула дівчина.

— Зачекайте тут, я зараз усе оформлю.

Лікар зник у салоні реанімобіля, витратив кілька хвилин на заповнення паперів і виніс Олені офіційний бланк з усіма потрібними печатками.

— Тримайте цей документ як зіницю ока й будьте вкрай обережні, — він зробив багатозначну паузу. — І якщо ви відчуєте найменшу загрозу своїй безпеці, не вагаючись телефонуйте в поліцію.

У його очах читалося цілковите розуміння ситуації. Досвідчений медик одразу усвідомив, що перед ним розгортається не банальна алергія, а щось значно зловісніше.

— Щиро вам дякую, — тремтячими пальцями Олена забрала рятівний папірець.

Карета швидкої допомоги зірвалася з місця, а Астрід оперативно запакувала отруєний букет у знайдений поблизу сміттєвий пакет, щільно зав’язавши ручки.

— Цей згорток стане головним речовим доказом його умислу, — сказала циганка. — Бережи його й у жодному разі не викидай. Завтра з самого ранку ти підеш до відділку поліції, напишеш заяву, покажеш довідку й вимагатимеш хімічної експертизи цих квітів.

— Але це ж чисте безумство, — Олена у відчаї замотала головою. — Поліцейські вважатимуть мене божевільною істеричкою. Вони вирішать, що люблячий чоловік просто подарував віник, а я накрутила з цього трилер…

— Вони тобі повірять, — сталевим голосом відрізала провидиця. — Бо проти фактів не попреш. У тебе на руках офіційний медичний висновок, отруєні речові докази й моє особисте свідчення. Плюс до всього, у нас є ще один козир.

Вона ввімкнула свій розбитий смартфон і показала екран.

— Я непомітно записала весь процес на камеру. І те, як ти принесла букет, і мої пояснення, і огляд лікаря, і його висновки. Тут зафіксовано абсолютно все.

Олена невідривно дивилася на відеозапис, який і справді підтверджував кожне слово цієї божевільної ночі.

— Чому ви так ризикуєте заради зовсім сторонньої людини? — тихо запитала вона. — Ви ж бачите мене вперше в житті.

Астрід кинула ніжний погляд на свого сплячого сина, а потім знову подивилася на Олену.

— Бо минулого разу я злякалася й промовчала. Та нещасна загинула, а її вбивця насолоджується мільйонами й свободою. Я більше не дозволю собі такої слабкості.

Вона простягла дівчині щільно зав’язаний сміттєвий пакет із доказами.

— Іди додому й поводься якомога природніше. Не смій показувати чоловікові свій страх чи обізнаність. А завтра на світанку збирай речі й іди до родичів або друзів. І звідти прямою наводкою — у відділок поліції. Тобі все ясно?

— А як же ви?