«Вона все зняла»: чому чоловік зблід, почувши про ремонт камери

Тепер Ірина дивилася на кадр, що зафіксував цю саму дівчину в їхній затишній і з такою любов’ю і турботою обставленій вітальні. Це було просто неймовірно. Дівчина в короткому шовковому халаті любила сидіти на дивані, забравшись на нього з ногами. Вона пила каву з улюбленої чашки Ірини, а ще користувалася її фужерами.

Але найнеприємніше — незнайомка носила речі господині квартири. Вибирала найкрасивіші, найяскравіші і найдорожчі. Вона, здається, розбиралася в брендах. Ірина тут же вирішила безжально викинути все, що одягала на себе ця дивна дівчина. Незнайомка, судячи з відео, жила в квартирі довго, близько тижня. Олег і дівчина часто сиділи вечорами перед телевізором. Поруч, іноді в обнімку. Ірина не бачила пристрасних обіймів або чогось гіршого. З іншого боку, камера була тільки у вітальні.

Те, що відбувалося в інших кімнатах, Ірина спостерігати не могла. Але фантазія жінки малювала дуже навіть мальовничі сцени. Олег і ця молода особа явно були близькі. Інакше з чого б йому тягнути її в квартиру за відсутності дружини? Та й приховувати незнайомку навіщо? Адже Ірина щовечора дзвонила Олегу. Вони багато розмовляли, обговорювали новини дня. І він навіть не заїкнувся про те, що хтось живе в їхньому домі. А адже вони раніше ніколи нічого одне від одного не приховували. Значить, це його коханка. Тому й мовчав. Іншого пояснення просто бути не може.

У Ірини навіть голова закрутилася. Олег, ну як він міг? У жінки мурашки по спині побігли, а в скронях ніби маленькі молоточки стукали. Її сильно нудило, так, що навіть доводилося хапати повітря ротом.

Дівчина явно почувалася у вітальні господинею. Та й з Олегом спілкувалася в якійсь наказовій, чи що, манері. Слів їхніх було не розібрати: камера писала тільки картинку, не звук. Але й так було видно, що дівчина диктує правила, а Олег нібито намагається заслужити її схвалення і прихильність. Неприємно було дивитися на це. Олег, він завжди був таким спокійним, серйозним і розважливим. А перед цією юною особою так і крутився вужем.

Ірина з жалем подивилася на свою валізу, яка стояла біля дверей. Валіза, з якою вона нещодавно повернулася з аеропорту. Що ж, мабуть, не варто її розбирати. Скоро з роботи повернеться Олег, і вони поговорять. Швидше за все, він спробує уникнути відповіді, потім все ж зізнається, адже в Ірини на руках незаперечні докази. Ну а після Ірина просто не зможе залишитися наодинці з Олегом. Вона не стане його виганяти. Якщо він сам не піде, поїде вона. З цією самою нерозібраною після відрядження валізою.

Так, це її квартира. Але сцен скандалів Ірині не хотілося, тому вона піде. І дасть Олегу час зібрати речі без поспіху і метушні. Вони розійдуться як цивілізовані люди. Ірина відірвалася від екрану ноутбука і шумно видихнула. Розійдуться. Ще недавно вона вважала Олега людиною, з якою проведе все своє життя і зустріне старість. Вони так пасували одне одному. Це всі навколо помічали.

А тепер… Ірина зупинила кадр, на якому дівчина обіймала Олега за шию, зустрічаючи його з роботи. Він посміхався і виглядав щасливим. На неї, на Ірину, Олег ніколи так не дивився. Навіть на самому початку їхніх стосунків.

Ірина відкинулася на спинку крісла і прикрила очі. Вона виразно побачила парк. Парк, занурений у темряву осіннього вечора. Уже запалилися ліхтарі, стояла рання осінь. У Ірини тоді зламалася машина, і тому вона йшла додому пішки через цей парк. Могла б, звичайно, таксі того вечора викликати, але вирішила прогулятися. Тим більше що погода стояла просто чудова. Те саме бабине літо.

Біля фонтану утворився невеликий натовп. Звідти доносилися звуки музики. Все зрозуміло: вуличні музиканти вирішили влаштувати міні-концерт, попрактикуватися, трохи заробити, людей розважити. Ірині подобалися такі молодіжні гурти. Було в цих хлопцях щось добре, щире, справжнє і дуже привабливе. Це були зовсім молоді хлопці, підлітки, напевно. Один грав на гітарі, інший підігравав на скрипці. Виходила красива динамічна мелодія. А третій співав високим чистим голосом. Це була одна з улюблених пісень Ірини, та ще й у такому чудовому виконанні. Звичайно, дівчина не втрималася, зупинилася, почала підспівувати, потім і пританцьовувати.

Не вона одна танцювала. Молоді хлопці явно знали, як завести натовп. Але потім Ірина раптом почула Олега. Спочатку почула: він теж підспівував красивим, тихим, низьким голосом. Ірина обернулася і тоді побачила його — молодого чоловіка в джинсах, картатій сорочці і світлих кросівках. Темне, коротко стрижене волосся, легка щетина на щоках і чарівна посмішка. Олег, ім’я якого на той момент Ірина, звичайно ж, ще не знала, дивився прямо на неї і посміхався.

Спіймавши її погляд, Олег підійшов трохи ближче і заговорив: