«Вона все зняла»: чому чоловік зблід, почувши про ремонт камери

— Вибачте за прямоту, але я вами милувався. Ви так рухаєтеся. У вас стільки витонченості. Це зачаровує, знаєте.

Ірина трохи зніяковіла, але слова тоді ще незнайомця були їй приємні.

— Дякую, — усміхнулася у відповідь Ірина.

— Просто мені подобається ця пісня. Я теж обожнюю «Чорних орлів». Це один з їхніх перших хітів. Хлопці виконують так, що аж мурашки по спині.

— Я теж це відчуваю, — зізналася Ірина.

І раптом молоді музиканти, нібито на замовлення, заграли повільну танцювальну композицію. Стихійні глядачі розбилися на пари і закружляли прямо по асфальту. Чоловік знизав плечима і простягнув Ірині руку. Та вклала свою долоню в його, ну і… Тут з’ясувалося, що молодий чоловік дуже навіть непогано вальсує. Ірина сама не дуже добре вміла танцювати, але він вів упевнено і рішуче, так що їй залишалося лише підлаштовуватися під його рухи. Здається, це виглядало дуже красиво, хоча, звичайно, Ірина не могла бачити їхню танцюючу пару збоку.

Під час танцю вони, нарешті, познайомилися і перейшли на «ти». На жаль, музика швидко закінчилася, юні музиканти почали кудись збиратися.

— Концерт закінчено, — зі щирим сумом у голосі констатувала факт Ірина.

Їй дуже не хотілося, щоб ця ледь розпочата казка прямо зараз і завершилася. Невже вони з Олегом підуть своїми дорогами туди, куди і йшли до зупинки перед музикантами? Ірина, наприклад, поспішала додому. Ну, як поспішала? Просто йшла. Ніхто її там не чекав, не було до кого їй поспішати. А Олег… Раптом у нього є дівчина? Або ще гірше — дружина і діти? Він же нічого їй не говорив, нічого не обіцяв. Так що… так воно все і може цілком собі виявитися. Але Олег, схоже, теж не хотів розлучатися.

— Ірино, які в тебе плани на цей вечір? П’ятниця все-таки, завтра вихідний.

Ірина зам’ялася. Хотілося б відповісти щось цікаве. Не зізнаватися ж, що п’ятничний вечір вона планувала провести зі смаколиками за переглядом серіалу. Але брехати Олегу зовсім не хотілося.

— У мене абсолютно ніяких планів.

— Ось і чудово. Я помітив, що тобі подобається якісна музика. У тебе відмінний смак. Тут неподалік місце є, бар один хороший. Там мій друг — господар. У них сьогодні якраз «відкритий мікрофон». Приходять музиканти, виступають. Може, сходимо ненадовго?

— Що? Звісно, я з радістю, — погодилася Ірина.

Це був просто чудовий вечір. Затишний бар, хороша музика. Олег, який так зворушливо дбав про Ірину, але водночас не переходив меж. Вони знайомилися, пізнавали одне одного все ближче і ближче. І, звичайно, потім Олег провів Ірину додому. Вони просто йшли, тримаючись за руки, і розмовляли. Тільки вже біля самого під’їзду Олег наважився її поцілувати. У Ірини голова пішла обертом, і метелики в животі затріпотіли. Вона відчула себе щасливою і коханою.

Вони розійшлися, обмінявшись, зрозуміло, номерами телефонів. Олег тут же надіслав Ірині СМС з побажанням спокійної ночі. Та відповіла. Ірина довго не могла заснути. Все думала про те, що з нею сталося. Ось так от йшла з роботи і зустріла справжнього принца. Ірина вже вважала, що з нею такого ніколи не трапиться. Багато її подруг давно були в серйозних стосунках, а хтось уже й заміжня. А Ірині все не ті хлопці траплялися. Романи-то в Ірини траплялися, але тільки тому, що так було заведено. До жодного з цих молодих людей вона не відчувала справжніх почуттів. Зрозуміло, такі стосунки закінчувалися вельми швидко. Іноді за ініціативою Ірини, іноді за рішенням цих самих хлопців. Кожного разу Ірина відчувала на душі якесь тяжке почуття, змішане з полегшенням. Було їй і неприємно, і радісно від того, що все нарешті закінчилося.

А тепер вона зустріла Олега і відразу ж, з першого погляду зрозуміла: ось він. Ось він, той, якого Ірина так довго чекала. Серце відгукнулося відразу ж. У чому була справа? Ірина вже після сама собі відповіла на це питання. Олег був дуже серйозним і вдумливим, досить ще молодим (всього на шість років старший за Ірину), але вже нібито мудрим. Олег умів дбати про коханих — якось затишно, тепло і дуже ненав’язливо. Він немов передбачав думки Ірини, знав, що їй потрібно, краще за неї саму.

У Олега за плечима був досвід. Досвід виживання у великому місті без підтримки рідних і друзів. Він здавався сильним і надійним, а ще добрим і щирим. Такого поєднання якостей у чоловіках Ірина раніше не зустрічала. Але, як виявилося, саме про таку людину вона і мріяла. І ось він сам знайшов її серед натовпу людей у тому самому парку. І тепер вони не просто окремі чоловік і жінка, вони — пара.

Ірина та Олег почали зустрічатися після того свого знайомства в парку. Це було природним продовженням їхньої випадкової зустрічі. Олег знімав квартиру неподалік від будинку, де жила Ірина, тому вона скоро запропонувала йому переїхати до неї. Олег відразу ж погодився, легко і просто. І вони стали жити разом, як справжня сім’я. Ірина буквально купалася в його турботі і теплі. Олег чудово готував, умів навести порядок за лічені хвилини, а ще тільки у нього виходило прасувати білі офісні блузки Ірини так, що вони виглядали бездоганно і ідеально.

Дитинство і взагалі вихідні умови в Ірини й Олега були зовсім різними. Ірина народилася в родині заможного підприємця. Для її батька це був другий шлюб. У першому в нього залишився син, брат Ірини, з яким вона майже не була знайома. Все тому, що мама Ірини постійно ревнувала чоловіка до колишньої дружини і дитини від неї. Вона часто влаштовувала батькові скандали на, як здавалося Ірині, порожньому місці. Все через ці самі ревнощі. Батько сприймав випади дружини спокійно, з певним поблажливістю, заспокоював, втішав, запевняв, що любить її та Ірину більше за всіх на світі. Це, втім, допомагало ненадовго. Ірина бачила: мати постійно мучить себе думками про колишню сім’ю чоловіка, з якою батько Ірини все ж іноді спілкувався. А як інакше? Там же був його син.

Ще тоді Ірина вирішила, що ніколи не вийде заміж за людину з минулим. Ніяких колишніх дружин і тим більше дітей. Приклад матері красномовно свідчив про те, що це собі дорожче. Так що відсутність минулого була визначальним моментом у виборі Іриною своєї другої половини. Про це вона попередила Олега майже відразу, на другому або третьому побаченні.

— Ну, не знаю, чому так категорично?