«Вона все зняла»: чому чоловік зблід, почувши про ремонт камери

— Я не сказав тобі правду одразу. Побоявся. А потім все якось почало ускладнюватися, нашаровуватися одне на одного. Потім я вже просто не міг зізнатися.

— Це підло, — вимовила Ірина. — Ти справжній зрадник.

— Ти права, ти сто разів права, Ір, але я як між двох вогнів метався. Я боявся втратити тебе і тому мовчав, і боявся знову втратити дочку і тому допомагав їй чим тільки міг. Мені потрібно було стільки надолужити, а тепер… Цього разу Вероніка приїхала до мене за допомогою, за реальною допомогою, тому що вона чекає дитину. Батько малюка, як тільки дізнався про її вагітність, випарувався. Мати вигнала Ніку з дому, оскільки в них і так тісно. Сказала, що Вероніка вже доросла і сама повинна вирішувати свої проблеми. А в неї… у неї нікого, крім мене, немає. Вона пожила близько тижня в нашому домі, поки тебе не було. Зараз я знімаю їй квартиру. Вероніка не може працювати, вагітність протікає важко, і потім, коли малюк народиться, їй довгий час потрібна буде моя допомога. Тепер я сказав тобі все. Дійсно, все.

Ірина похитала головою. Почуте в її голові ніяк не вкладалося.

— Знаєш, мені потрібно подумати. Добре, що валізу не розібрала. Поїду до Ленки днів на три, там все обдумаю.

— Ірин! — Олег рушив у напрямку до дружини, але та зупинила його жестом.

— Не підходь до мене, не підходь. Я ще сама нічого не розумію і не знаю. Але мені неприємно. Не підходь.

Ірина поїхала до подруги. Ленка в той час жила з черговим своїм шанувальником в його будинку, так що її квартира тимчасово пустувала. І це було чудово. Вона стала притулком для Ірини, яка шукала усамітнення і спокою. Наодинці з собою Ірина кілька разів прокрутила всю цю історію в голові. Спочатку її охоплювали емоції, що не давали ясно мислити. Потім почуття трохи вляглися. Ірина зрозуміла Олега. Зрозуміла, що він просто не міг інакше. Їй навіть шкода його стало. Дійсно, довелося стільки часу ховатися, таїтися, викручуватися. А Олег — він не така людина, якій це легко дається.

Зрештою Ірина прийняла те, що сталося. У цій ситуації Олег виглядав навіть благородно. Його позбавили спілкування з улюбленою дочкою. Він стільки років думав про неї, любив її. І ось тепер, коли випала можливість, всіляко допомагає Вероніці. Він єдина людина в цьому світі, на яку юна дівчина може сподіватися. Якби Олег вчинив інакше, якби відкинув дочку, ось тоді Ірина навряд чи могла б його поважати. А те, що чоловік приховав від неї наявність дочки, так це Ірина сама винна. Мало не на першому побаченні оголосила йому про свою позицію непохитну: мовляв, не потерплю минулого у свого чоловіка, і все тут. Олег заради неї постійно йшов на поступки. Якщо подумати, все і завжди було так, як хотіла Ірина, а вона… Невже ж вона хоча б єдиний раз не може поступитися своїми принципами?

І Ірина, не чекаючи взятих на обдумування ситуації трьох днів, вирішила повернутися додому того ж вечора. Вона поговорить з Олегом. Вони разом все обговорять і будуть жити далі, як ні в чому не бувало. Тільки тепер у них буде Вероніка і її дитина, яка скоро з’явиться на світ. Сім’я стане більшою, це ж добре. Чи не про це Ірина стільки часу мріяла?

Ірина відчинила двері своїм ключем, увійшла швидким кроком на кухню. Їй потрібно було поставити в холодильник примирливий торт «Маска», улюблені ласощі Олега. За столом з чашкою зеленого чаю в одній руці і смартфоном в іншій сиділа Вероніка. Дівчина зблизька виявилася навіть більше схожою на батька, ніж це було помітно на відео. Красива, юна, свіжа.

Але очі Вероніки, побачивши Ірину, спалахнули недобрим вогнем. Дівчина не зніяковіла, не відчула незручності від того, що перебуває в чужому домі. Вона нібито розлютилася через те, що Ірина так безцеремонно увірвалася у свою ж власну квартиру. Ірина теж сторопіла. Вона не думала, що Олег зробить це знову. Знову приведе дочку за відсутності дружини додому. З іншого боку, чому б і ні? Особливо тепер.

— Добрий вечір, — усміхнулася Ірина. — Ти Вероніка? Я тільки вчора тебе впізнала. А ти знаєш, хто я така?