Вони думали, що ніхто не помітив їхнього вчинку на трасі. Фатальна деталь, яка відкрилася наступного дня

Поки найняті чоловіком Діни грамотні юристи дуже активно й професійно розбиралися з цією кричущою кримінальною справою, ситуація залишалася складною. Обдуреній бабусі тимчасово й абсолютно ніде було жити в цьому великому й холодному місті. Її улюблена й єдина квартира, як швидко з’ясувалося з виписок, уже була офіційно й за всіма правилами оформлена на чужих підставних людей.

І Діна разом зі своїм добрим чоловіком зовсім без вагань забрали виписану з лікарні Тамару Миколаївну до себе в просторий будинок. Вони виділили їй найкращу гостьову кімнату й оточили турботою, поки в судах не вирішиться складне питання з украденим шахраями житлом. Сидячи тихим родинним вечором за чашкою запашного чаю на затишній кухні й спостерігаючи за дворічним сином Діни, який грався на килимі, вони багато розмовляли.

Вони з великою теплотою й легкою ностальгійною тугою згадували своє спільне й таке далеке минуле. Маленькій Діні тоді було лише вісім безтурботних років, коли трапилася та сама біда. Її улюбленій мамі просто вдома раптом стало дуже зле, вона впала на підлогу й корчилася від страшного болю в животі.

Жили вони в тій скромній квартирці вдвох, батька не було, і жодної іншої рідні в цьому великому місті вони теж не мали. На їхній відчайдушний виклик диспетчерові приїхала тоді саме бригада Тамари Миколаївни. Вона в ті нелегкі роки працювала досвідченою лікаркою на міській станції швидкої медичної допомоги й урятувала багато життів.

Під час термінового й уважного огляду жінки, що стогнала від болю, виявилося, що справи дуже кепські. У неї діагностували гострий апендицит у вкрай занедбаній і небезпечній для життя формі, що загрожувала перитонітом. Випадок був дуже й дуже серйозний, температура зашкалювала, і рахунок до порятунку йшов буквально на лічені хвилини.

— Твою маму ми зараз терміново заберемо до хірургічного відділення лікарні на операцію, — м’яко, але твердо сказала тоді переляканій і заплаканій дівчинці добра тітка-лікарка. — За тобою тут удома може хтось із дорослих сусідів чи знайомих тимчасово наглядати? Дівчинка у відповідь лише дуже сумно й безнадійно похитала головою, витираючи сльози кулачком.

А її бліда мама з величезними труднощами промовила пересохлими губами, що її маленька донька залишиться в порожній квартирі зовсім сама. Поки дужі санітари дуже обережно й швидко несли хвору жінку на брезентових ношах до машини з мигалками, що чекала внизу, лікарка ухвалила рішення. Тамара Миколаївна швидко й діловито зібрала в невеликий рюкзачок найнеобхідніші теплі речі переляканої дівчинки.

Вона твердо вирішила на свій власний страх і професійний ризик забрати цю самотню дитину поки що із собою на станцію, а потім і додому. Мамі Діни тієї страшної ночі вчасно й успішно зробили дуже складну й важку порожнинну операцію. Але вона через ускладнення ще дуже довгий час залишалася в палаті інтенсивної терапії у важкому стані…