Випадкова знахідка: безхатько підібрав ляльку зі смітника і виявив усередині те, що змінило його життя

Зрештою, втомившись від боротьби, Ярослав відштовхнув батька, який упав на диван, видихаючи від утоми й болю.
— І це має припинитися, батьку! Ти не можеш так жити! І ми теж! — сказав Ярослав, віддихавшись, його очі були сповнені сліз.
Олег сидів, опустивши голову, розуміючи, що втратив контроль над собою і своїм життям. У кімнаті стояла важка тиша, кожен із них перетравлював те, що відбувається, намагаючись знайти в собі сили рухатися далі.

Після виснажливої бійки, коли важке дихання ще висіло в повітрі, тиша в будинку здавалася особливо гнітючою. Ярослав стояв, спираючись на стіну, намагаючись зібрати свої думки і втихомирити емоції, що вирували в його грудях. Нарешті в голові почали спливати старі, майже забуті спогади про його дитинство, про часи, коли його батько так само жорстоко поводився з його мамою.

— Я згадав… — Ярослав почав, його голос тремтів від пригніченого гніву. — Ти так само ставився до матері, поки не довів її до загибелі! Після її смерті зі мною працювали психологи, намагаючись стерти ці дні з пам’яті! Я тебе ненавиджу!

Слова вирвалися в нього настільки несподівано, що навіть сам Ярослав відчув їх усім своїм єством. Дивлячись прямо в очі Олегу, він бачив, як останній втратив залишки своєї колишньої величі та впевненості. У цей момент Каріна, яка весь цей час стояла осторонь, поглянула на Ярослава з новою повагою й одночасно з жалем. Він повільно підійшов до Каріни й узяв її за руку. Його дотик був теплим і впевненим.

— Каріно, нам час іти. З нами буде все добре, я обіцяю, — сказав він тихо.
Не гаючи ні хвилини, Каріна кивнула, і разом вони швидко зібрали кілька речей, тільки найнеобхідніше. Вони покинули будинок, який став для них в’язницею страху і болю, і вирушили в невідоме, сподіваючись на нове життя без насильства і жаху.

Олег, що залишився один, дивився в порожнечу, постійно усвідомлюючи, що його моторошна таємниця розкрита. У цей момент він зрозумів, що всі мости спалено, і Каріна ніколи не повернеться. З гіркотою в серці він усвідомив, що через свої дії він втратив усе — сім’ю, любов і повагу. У його очах з’явилася тінь жалю і самотності, яка тепер буде його єдиним супутником.

Тим часом Ярослав і Каріна, рухомі страхом і надією, продовжували свою подорож. Після того як вони змінили паспорти й сховалися в новому місці, кожен день починався для них з нової сторінки в книзі життя. Вони зрозуміли, що потрібно триматися разом.