Випадок у парку: несподіване відкриття, яке перевернуло життя молодої жінки

— Не сумнівайтеся. Єдине, ці каталоги все ж краще тримати на нижній полиці. — Кіра переклала пару папок нижче. — А ось ці, навпаки, на верхній. Завжди стежте за актуальністю колекції. Завтра чекаю вас рівно о дев’ятій. А поки що зайдіть до сьомого кабінету, там вас уведуть у курс справи.

— Дякую! — засяяла Ларочка.

Додому вона летіла, мов на крилах. Гліб іще був на роботі, тож поділитися з ним радістю не вийшло, а відволікати чоловіка дзвінками Ларочка не любила. Той працював лікарем, постійно скаржився на брак часу й сильну втому.

— Нічого, — усміхнулася жінка, — до вечора потерпить. Тепер куди важливіше підібрати відповідний гардероб для походу в редакцію. Пані Бузяк украй прискіплива, а в одному й тому самому костюмі до модного видання ходити — себе не поважати. Тільки от моя шафа давно б’ється в агонії. Може, потішити себе й пробігтися магазинами? Тим паче з тією зарплатою, яку мені пообіцяли, можна й пошикнути. А ще краще — забіжу до Світки, попрошу в неї пару блузок. У Світки ж завжди ганчір’я повно, і дуже хороші речі є, вона мені не відмовить. Усе ж таки подруги.

— Брешеш! — в очах Світки спалахнули цікаві вогники. — До самої Бузяк! І як тобі вдалося підкорити її крижане серце?

— Сама не знаю, — знизала плечима Ларочка. — Якщо чесно, досі не віриться. Завтра перший робочий день. І найважче тільки починається. Подумаєш, завали на столі розібрала. Ця пані вкрай вимоглива, поблажок не дає. Але я впораюся. Стільки років ішла до цієї роботи! Світко, ти зрозумій, якщо все вийде, я рано чи пізно зможу запустити свою колекцію. Там такі зв’язки будуть — закачаєшся!

— Глібові вже сказала? Він має зрадіти за тебе.

— Ні, він на роботі. Не хочу відволікати. Мало що, операція? — винувато всміхнулася Ларочка.

— Ой, операція! — закотила очі Світка. — Дружина кар’єру робить. Пацієнти зачекають.

— Дурниці кажеш. Це ж людські життя.

— До речі, про Гліба, — примружилася подруга. — А де твій шикарний браслетик? Невже вирішила не вдягати на співбесіду?

— Ой, точно! — схаменулася Ларочка й витягла з сумки пляшку. — Ось, дивися.

— Це ще що? — витріщила очі Світка, розглядаючи браслет, що лежав на дні. — Це так тепер модно носити прикраси? Ох, відстала я від трендів, відстала!

— Світко! — засміялася Ларочка. — Ні, тут інше.

— І що ж?

— Тільки не смійся, — перейшла на шепіт Ларочка. — Загалом…

Вона розповіла, як сьогодні перед співбесідою йшла через парк, як закрутилася голова, а потім з’явилася циганка.

— Та вона просто хотіла стягнути в тебе браслет! — засміялася Світлана.

— А ти? — не думаючи, раптом похмурніла Ларочка. — Розумієш, вона просто пішла. Якби хотіла вкрасти, то відволікала б мене чи ще щось. До того ж її порада з ґудзиками реально допомогла мені отримати роботу, і голова ж справді перестала крутитися, щойно я зняла браслет.

— Ну ти даєш! І відколи ти стала забобонною? Лариско, я тебе не впізнаю. Мало того що з циганкою розмову вела, так ще й браслет у воду кинула. Це ж подарунок Гліба!

— От саме, — образилася Ларочка. — Тільки тоді як пояснити, що від цього подарунка мені раптом стало зле?

— Припустімо. Тоді, — замислилася Світка, — скільки ти його вже носиш?

— Третій тиждень.

— І не знімаєш?

— Тільки в душі чи у ванні, ну і зараз ось.

— Окей. А голова вперше закрутилася?

Ларочка замислилася. Таких нападів у неї раніше не траплялося. Однак останніми днями вона почувалася не дуже добре. Її невичерпна енергія ніби почала потроху вичерпуватися. Постійно хотілося спати. Кава зранку не дуже допомагала прокинутися, а вночі, навпаки, мучило безсоння. Іноді Лариса почувалася розсіяною, ніяк не могла зосередитися на чомусь. Але вона просто списувала це на втому, хвилювання, стрес. Уже місяць вона сиділа без роботи, шукала хороше місце. Будь-хто тут занервує.

Хоча Лариса не була певна. Але тепер раптом зрозуміла, що зміни в самопочутті почалися саме після того, як Гліб подарував браслет. Усе це вона тут же виклала подрузі.

— Та вже ж, — протягнула Світка. — Ти впевнена?

— Ні, — знизала плечима Ларочка. — А якщо все так, і зв’язок між браслетом і моїм станом є, що тоді?

— Тоді виходить, що Гліб навмисне вирішив тобі нашкодити, — постановила Світка. — Або, що теж може бути, купив проклятий браслет. Тут одне з двох.

— Проклятий?! — пролепетала Ларочка, бліднучи.

— Так, не панікуй завчасно! Хоч я в усю цю маячню й не вірю, все ж варто розібратися. Ось що. Залиш цю композицію в мене, я про браслет у пляшці. Глібові скажи, що застібка зламалася, довелося віддати в ремонт. А то ще спитає, чому не носиш. Якщо він замішаний у брудній справі, то почне нервувати. Але краще так сказати, ніж говорити, що загубила. Тоді він ще щось вигадає. Поспостерігай за ним.

— А що ти хочеш із браслетом робити? — здивувалася Лариса.

— У мене є знайома. Загалом, вона в одному НДІ працює, тож не подумай чого. Розумна й освічена, та й узагалі людина хороша. Але має хобі. Яке? Її бабця була чи то знахаркою, чи то ясновидицею. А онуці у спадок дар дістався. Я вже не розбираюся в сортах цієї дурні, тож який саме, не скажу. Але якщо припустити хоча б існування цієї єресі, то краще тоді звернутися до того, хто в цьому тямить. Олеся, моя знайома, веде якийсь блог, складає натальні карти й іншу нісенітницю для довірливих і забобонних. Свічки якісь робить магічні, камені підбирає. Загалом, я хочу віднести їй цей браслетик, щоб вона глянула, чи є на ньому порча.

— А вона таке може? — очі Ларочки полізли на лоба.

— Поняття не маю, — всміхнулася Світка. — Кажу ж, я сама в це не вірю. Однак якщо й звертатися до когось, то краще до того, кого знаєш. А то в інтернеті повно всіляких шарлатанів. Здеруть три шкури, наговорять усякої дичини, а ти вуха й розвішаєш. Схаменешся, коли на балансі мінус буде. А ти підеш по кредит, щоб тому горе-екстрасенсу чергову послугу оплатити. Знаю я таких. Зовсім головою не думають.

— Як же так?

— А отак. Під гіпноз потрапляють. Або через відчай. Не можу сказати точно, всі люди різні.

— Гаразд. Думаєш, твоя Олеся допоможе?

— Не знаю. Але якщо сама не зможе, то порекомендує когось. Ну що, згодна?

— А що робити? Сама ситуація якась дурна, але вкрай неприємна. Мені зараз зовсім не можна ні хворіти, ні тим більше бути носієм якоїсь порчі, — зітхнула Ларочка. — Узагалі, може, й не розбиратися зовсім? Циганка ж сказала просто віднести браслет до річки та й викинути його.

— Це ми зробимо. Але спершу все ж треба розібратися, з чим маємо справу. А раптом твій Гліб замислив недобре?

— Він любить мене! — майже крикнула Ларочка. — З чого б Глібові раптом мені шкодити?

— Ти в мене питаєш? Я не знаю. Може, він хоче щось отримати, а ти ніяк не погоджуєшся.

— Але що нам ділити? Ми ж чоловік і дружина! — обурено спитала Лариса.

— Ой, ніби шлюб колись був оберегом від усього, — засміялася Світка. — Якби так, то в мене за плечима не було б трьох розлучень. Хто знає, може, твій Гліб собі коханку завів. От вона й намовила його.

— Коханку? — Лариса зблідла. — Ні, він не такий.

— Ага, і я так про свого другого чоловіка думала, — закотила очі подруга. — Усе думала, що в нього роботи багато, трудиться, щоб дім купити. А виявилося, що успішно другу сім’ю завів. І дім купив уже їм, а я з носом лишилася. Знаєш, Ларко, довіряй, але перевіряй. До того ж квартирка в тебе дуже навіть нічогенька. І твоя, дошлюбна. Те, що ви там разом живете…

— А до чого тут квартира? Так, мені вона від батьків дісталася, але…