Я лише пригостила його чаєм із булочкою, а рідня відвернулася. Фатальна таємниця врятованого незнайомця
Юлія поверталася зі зміни в украй пригніченому стані духу. Робота медичною сестрою в місцевій клініці вже кілька місяців не приносила їй жодного морального задоволення, а гнітюча атмосфера відділення лише погіршувала ситуацію. Одноманітні будні, сповнені чужого болю, забирали всі сили, а колеги без кінця обговорювали лише матеріальні блага й дорогі подарунки. У цьому колективі зовсім не було місця розмовам про просте людське співчуття чи душевне тепло.
Надворі давно стемніло, і дівчина дуже поспішала до своєї затишної квартири. Сьогоднішнє чергування затягнулося, тож дорогою вона віддавалася мріям про зміну місця роботи й пошук більш дружнього, чуйного колективу. Навколо панувала глибока осінь, огортаючи місто промозглою сирістю й сірістю. Така сама безпросвітна туга важким каменем лежала на серці втомленої медсестри.
Оскільки час роботи наземного транспорту вже минув, Юлі довелося спуститися в підземку. На сходах тьмяно освітленого переходу її погляд зачепився за змарнілого молодого чоловіка в пошарпаному, брудному одязі. Незнайомець тулився до холодної стіни, простягаючи тремтячу долоню в надії отримати від рідкісних перехожих хоч якусь дріб’язкову монету. Найімовірніше, це звичайний безхатченко, майнула в голові дівчини думка.
Вона й сама виросла в доволі скрутних фінансових умовах, не знаючи батьківської турботи. Мамі доводилося розриватися між трьома підробітками, щоб забезпечити доньці гідне існування. Саме тому змерзлий волоцюга викликав у душі Юлії глибокий жаль, до того ж риси його обличчя здавалися напрочуд м’якими й приємними. Медсестра зробила кілька кроків назустріч хлопцеві, намагаючись краще роздивитися його в тьмяному світлі ламп.
На якусь мить їй здалося, що перед нею стоїть її колишній коханий Антон, до якого вона колись відчувала сильні почуття. Їхній роман тривав досить довго, однак завершився вкрай болісним розривом. Дівчина тихо покликала хлопця на ім’я свого колишнього молодого чоловіка. Бродяга злегка підвів голову, але відразу відвів погляд убік.
Мабуть, йому просто ніяково через своє жалюгідне становище, вирішила про себе Юля. Увесь час після розставання вона десь у глибині душі пестила надію на їхню випадкову зустріч. І ось цей момент настав, адже дівчина щиро кохала Антона, попри категоричні заборони своєї матері. Та постійно твердила, що цей бідний і безперспективний юнак зовсім не годиться їй у чоловіки, через що хлопець зрештою пішов, затаївши глибоку образу…
