Я мовчки глянула на порожній холодильник і зібрала речі. Ранкове пробудження чоловіка стало хітом

— запропонувала Ельвіра Борисівна. — Все-таки чоловік. — Ні, — Василина похитала головою. — Це буде офіційна бесіда зі співробітником, який має дисциплінарні порушення.

Викличте його, будь ласка, на п’ятнадцяту годину. Ельвіра Борисівна з повагою подивилася на молоду жінку і набрала номер виконроба дільниці №3. У призначений час у двері кабінету постукали. Василина сиділа за робочим столом, Ельвіра Борисівна розташувалася поруч із блокнотом для протоколу. — Увійдіть, — голосно вимовила Василина.

Ігор увійшов, похмурий і насторожений. Він явно не очікував побачити дружину, яка сидить у кріслі начальника відділу кадрів. — Здрастуйте, Тихомиров Ігор Михайлович, — офіційно почала Василина. — Сідайте. Мене звати Василина Андріївна, я новий начальник відділу кадрів.

Це офіційна бесіда з приводу ваших систематичних порушень трудової дисципліни. Ігор здивовано переводив погляд з дружини на Ельвіру Борисівну. — Це що за цирк? — нарешті видавив він. — Вась, ти чого?

— По-перше, звертайтеся до мене на ім’я-по батькові в робочій обстановці, — твердо вимовила Василина. — По-друге, це не цирк, а офіційний захід. Сідайте, розмова буде довгою. Ігор з явним небажанням опустився на стілець, продовжуючи свердлити дружину недовірливим поглядом. — За останні шість місяців ви отримали чотири догани і три зауваження, — Василина почала зачитувати з особової справи.

— Два випадки перебування на робочому місці в стані, несумісному з виконанням трудових обов’язків. Три скарги від замовників на грубість і непрофесійну поведінку. — Та ладно тобі, Васю! — Ігор спробував перебити, але Василина продовжувала незворушно: — Крім того, зафіксовано кілька випадків порушення техніки безпеки, що могло призвести до нещасних випадків.

— Ельвіра Борисівна, — Ігор повернувся до літньої жінки, — ви ж завжди входили в становище. Ну, бувають у людини труднощі, стреси. — Ельвіра Борисівна передає справи мені, — Василина перехопила ініціативу. — І я, як новий керівник відділу, зобов’язана забезпечити дотримання трудової дисципліни всіма співробітниками без винятку. — Навіть якщо цей співробітник — твій чоловік?

— Ігор почав заводитися. — Саме тому, що ви є моїм чоловіком, я даю вам останній шанс. — Василина поклала перед ним документ. — Це попередження про можливе звільнення. Якщо протягом місяця буде зафіксовано хоча б одне порушення, компанія буде змушена розірвати з вами трудовий договір.

Ознайомтеся і розпишіться. Ігор вирячився на документ, немов на отруйну змію. — Ти знущаєшся? — Його голос здригнувся від гніву. — Думаєш, я підпишу цей папірець?

— Якщо не підпишете, ми складемо акт про відмову, — спокійно пояснила Василина. — І будемо змушені почати процедуру звільнення негайно. — Ти… ти не посмієш! — Ігор подався вперед. — Я твій чоловік.

Ми живемо разом. Я плачу за квартиру. — Тихомиров, — втрутилася Ельвіра Борисівна, — раджу вам тримати себе в руках. Це офіційна бесіда. Я веду протокол.

Будь-які погрози або тиск на керівника відділу кадрів будуть зафіксовані і можуть бути використані проти вас. Ігор відкинувся на стільці, важко дихаючи. Кілька секунд він свердлив Василину ненависним поглядом, потім різко вихопив ручку і розмашисто розписався на документі. — Ось, підписав. Задоволена?

— Він жбурнув ручку на стіл. — Тільки врахуй, вдома ми ще поговоримо. — Вже сьогодні, — кивнула Василина. — У мене до вас буде розмова і як до чоловіка. Але зараз ви вільні.

Повертайтеся на робоче місце і постарайтеся не порушувати дисципліну. Ігор встав так різко, що стілець ледь не перекинувся. Кинувши на дружину останній спопеляючий погляд, він вийшов, голосно грюкнувши дверима. — Ух ти! — Ельвіра Борисівна шанобливо похитала головою.

— А ти міцний горішок, Василино. Не очікувала. — Дякую за підтримку. — Василина слабо посміхнулася. — Ельвіра Борисівна, у мене до вас ще одне прохання.

Можна мені сьогодні піти раніше? Потрібно заїхати в банк. — Звісно, — літня жінка кивнула. — Після такої розмови тобі безумовно потрібно перевести дух. Йди, я закінчу з паперами.

У банку Василина провела майже дві години. Спочатку довго чекала свого кредитного менеджера, потім заповнювала документи на дострокове погашення іпотеки. Їй допомогла довідка про доходи з нової посади. Банк із задоволенням схвалив заявку, виявивши, що її платоспроможність суттєво зросла. — Значить так, Василино Андріївно, — менеджер водив пальцем по екрану комп’ютера, — ви є основним позичальником, ваш чоловік — співпозичальником.

При достроковому погашенні вашої частини кредиту квартира залишається в заставі у банку, але право власності буде пропорційно внесеним коштам. — Тобто фактично квартира буде моєю? — уточнила Василина. — Здебільшого так, — кивнув менеджер. — З огляду на те, що ви внесли початковий внесок і виплачували основну частку кредиту, ваш чоловік матиме право на свою частку при продажу майна.

Василина підписала всі необхідні документи і перевела гроші з рахунку на погашення кредиту. Ще одне завдання було виконано. Наступним пунктом став візит до юридичної контори. Там вона проконсультувалася про процедуру розлучення, розподіл майна і склала заяву. Юрист, молода жінка з розуміючим поглядом, уважно вислухала ситуацію і дала кілька цінних порад.

— З огляду на те, що ви погасили більшу частину іпотеки, а ваш чоловік має нестабільний дохід і дисциплінарні проблеми на роботі, суд з великою ймовірністю залишить квартиру вам, — пояснила вона. — Особливо якщо ви подасте клопотання про проживання в спірному житлі на час шлюборозлучного процесу. — А його мати? — запитала Василина. — Вона прописана у себе в селі, але фактично живе з нами півроку.

— Якщо вона не має частки в квартирі і не зареєстрована там, то не має і прав на проживання. — Юрист зробила позначку в блокноті. — Ми підготуємо всі необхідні документи до понеділка. Було вже майже вісім вечора, коли Василина повернулася додому. Вона навмисно затрималася, щоб зібратися з думками.

У квартирі горіло світло — значить, Ігор уже повернувся. Відкривши двері своїм ключем, вона відразу почула гучні голоси з вітальні. Ігор був на емоціях. — Вона мене принизила перед усією конторою! — гримів голос чоловіка.

— Викликала як шмаркача, відчитала, змусила підписати папірець! Моя власна дружина! — Я тобі казала, — вторила свекруха. — Казала, що ця посада їй голову запаморочить. Не можна жінці владу давати, відразу зазнається.

Особливо такій. Василина увійшла в кімнату, не знімаючи пальто. Ігор різко обернувся. Обличчя його було червоним від гніву. — А, з’явилася!

— Він зробив крок назустріч. — Ну тепер пояснюй, що це був за спектакль сьогодні? — Не спектакль, а офіційна бесіда зі співробітником, який порушує дисципліну. — Василина говорила тихо, але твердо. — Якби ти мене поважав як професіонала, цієї розмови не знадобилося б.

— Професіонала? — Ігор розреготався, але в його сміху не було веселощів. — Та який з тебе професіонал? Тебе призначили по блату, тому що нікого було більше поставити! — Це неправда, і ти це знаєш.

— Василина не піддавалася на провокацію. — Мене підвищили за компетентність і відповідальність, якості, яких тобі так не вистачає. — Ти ще й ображати надумала? — Ігор ступив ближче. Василина відчула запах алкоголю.

Очевидно, після роботи він встиг пропустити пару келихів для хоробрості. — Та я тебе зараз… Вона спокійно дістала телефон. — Про всяк випадок нагадую, що в нашому під’їзді встановлені камери відеоспостереження. Будь-яка спроба рукоприкладства буде зафіксована і може стати підставою для захисного припису.

Ігор завмер із занесеною рукою, немов наткнувся на невидиму стіну. — Ти що, зовсім збожеволіла? — прошипів він. — Погрожуєш мені в моєму власному домі?