«Я вам тільки заважаю»: дідусь зібрав речі до притулку, але син мовчки привіз його за зовсім іншою адресою

У будинок зайшли, за серце схопився. Трохи недороблено, але це дрібниці. Будиночок хоч і невеликий, але в ньому є все необхідне. І опалення, і вода, і веранда, і кухня повноцінна, дві спальні. Набагато краще, ніж було в старому будинку, побудованому ще його батьками.

Тепер йому і робити тут практично нічого не потрібно. Тільки городом займатися. Якраз весна скоро, пора розсаду садити.

Виявляється, щойно його старий будинок згорів, син із невісткою відразу почали будівництво. Ділянку, звісно, ніхто не продавав, і в будинок для літніх людей вони не ходили. Тому і зникали син із дружиною так часто. Не на роботу ездили, а своїми руками багато чого робили в будинку, щоб заощадити гроші.

Батькові не хотіли нічого говорити. Збиралися зробити сюрприз. Але він сплутав усі плани. Довелося везти його сюди, в недороблений будинок.

Літній чоловік плакав від щастя і м’яко лаяв дітей за такий сюрприз.

А потім невістка дістала ту саму постільну білизну, що він напередодні бачив. Виявляється, спеціально ходила в магазин, щоб купити для свекра в новий будинок. Ще дещо необхідне придбала: посуд, рушники.

Ніхто не збирався позбуватися його. Хотіли, навпаки, порадувати. Адже знали, як він любить землю і що в місті йому некомфортно.

Потім Геннадій Львович чесно зізнався, які думки у нього були. Дуже вибачався, що так погано про них подумав. Пояснив, що сусідка на своє життя скаржилася, а він так вразився, що і себе налаштував на такий самий розвиток подій.

— Чекай, — спантеличився син. — Про яку сусідку ти говориш?