Як невістка за пару хвилин перетворила розкішний відпочинок рідні на пекло

— Це реальність. Більше такого повторитися не повинно.

Ігор болісно розмірковував. З одного боку, дружина мала рацію. Поведінка матері і сестри переходила всі межі. З іншого боку, він не міг просто відректися від рідних людей.

— А якщо я скажу мамі, щоб вона більше так не робила?

— Вона вже показала, що твої слова для неї нічого не значать.

— Тоді що ти пропонуєш?

— Обмін: заборона на відвідування дачі для твоєї сім’ї.

Ігор здригнувся.

— Це занадто жорстоко.

— Вони самі вибрали жорстокість, коли зачепили моїх дітей.

Олена взяла дітей за руки і пішла до будинку. За спиною вона чула, як Ігор дзвонить матері, намагаючись її вгамувати. Але було вже пізно. Колеса відплати прийшли в рух.

Через годину на дачу приїхала ще одна машина. З неї вийшов чоловік у дорогому костюмі з папкою документів в руках. Це був Михайло Сергійович Громов, один з найвпливовіших юристів області і давній друг сім’ї. Олена зустріла його на ґанку.

— Дякую, що приїхали так швидко.

— Завжди готовий допомогти старим друзям. Де документи?

Олена передала йому всі папери, пов’язані з дачею. Громов уважно їх вивчив.

— Права власності бездоганні. Тепер розкажіть подробиці.

Олена коротко переказала події останніх днів. Юрист слухав уважно, іноді ставлячи уточнюючі питання.

— Зрозуміло. Класичний випадок сімейного рейдерства. Діяти будемо по повній програмі. — Він дістав планшет і почав робити записи. — Перший крок — заборона на наближення до ділянки. Другий — перевірка законності дій контролюючими органами. Третій — фінансові наслідки.

Олена кивнула. Вона була готова йти до кінця.

— Скільки часу це займе?

— Тиждень. Максимум два.

Громов поїхав, а Олена залишилася чекати результатів. Діти тим часом освоїлися на дачі і з задоволенням проводили час на свіжому повітрі. Даринка читала нові книжки, а Артемко будував пісочні замки. Ігор приїжджав тільки на ніч, а вдень намагався бути в місті. Олена розуміла, що він уникає серйозної розмови про їхні стосунки.

Через тиждень Громов зателефонував зі звітом.

— Все готово. Завтра вони отримають офіційні документи.

— Які саме?

— Припис про заборону наближення до вашої дачі. Рішення про виселення з орендованого житла за порушення умов договору. Звільнення з роботи за прогули. І це тільки початок.

Олена здригнулася.

— Михайле Сергійовичу, а чи не занадто жорстоко?

— Вони перші перейшли межу, зачепивши ваших дітей. Жорстокість — це залишити безкарними людей, які загрожують родині.

Наступного дня Ігор примчав на дачу блідий і розгублений.

— Олено, що ти наробила? Маму з роботи звільнили. Христю з квартири виганяють.

— Нічого я не робила. Просто захистила свої права.

— Як захистила? Мама каже, до неї якісь люди приходили, документи якісь показували. Кажуть, що їй тепер на роботу не можна. А Христю взагалі з квартири виселяють.

Олена продовжувала гладити дочку по волоссю, не піднімаючи очей на чоловіка.

— Шкода їх, звичайно.

— «Як шкода»? Олено, це ж моя сім’я. Мати може на вулиці залишитися.

— Повинна була подумати про це, перш ніж чіпати моїх дітей.

Ігор схопився за голову.

— Ти не розумієш? Мама в паніці. Каже, що якісь люди до неї додому приходили, розпитували сусідів про неї. Тепер вся комуналка знає, що у неї проблеми.

Олена нарешті підняла очі.

— І що ти хочеш від мене?

— Скасуй все це. Скажи своїм людям, щоб залишили маму в спокої.

— Ні.

Ігор отетерів від категоричності відповіді.

— Як ні?

— Дуже просто. Твоя мати переступила межу, після якої шляху назад немає.

— Олено, це ж сім’я. Ми не можемо просто від них відмовитися.

— Можемо. І я вже відмовилася.

Олена встала і взяла дітей за руки.

— Даринко, Артемку, ходімо додому переодягатися. А потім покатаємося на велосипедах.

Діти зраділи і побігли до будинку. Олена пішла слідом, залишивши Ігоря стояти посеред двору.

Увечері їй зателефонував Громов.

— Олено Андріївно, є новини. Ваші родичі намагалися звернутися до прокуратури зі скаргою на перевищення повноважень.

— І що їм відповіли?

— Що їхні власні дії кваліфікуються як самоправство і порушення недоторканності житла. Скаргу відхилили.

— А що далі?

— Далі вони спробують знайти інші способи тиску. Через Ігоря, через дітей, через сусідів. Готуйтеся до тривалої облоги.

Громов виявився правий. Через день Ігорю почали дзвонити далекі родичі, дорікаючи йому в жорстокості по відношенню до матері. Тітки, двоюрідні брати, сімейні друзі — всі вони обрушили на нього шквал критики. Віра Миколаївна майстерно грала роль постраждалої. Вона розповідала всім, що син під впливом злої дружини вигнав рідну матір з дому, прирік її на злидні й приниження.

Ігор не витримував психологічного тиску. Він став дратівливим, погано спав, на роботі робив помилки.

— Олено, може, досить? — благав він дружину. — Мама обіцяє більше так не робити.

— Її обіцянка нічого не варта.

— Але вона ж тепер зовсім одна. Христя до неї переїхала, вони в одній кімнаті живуть. Уявляєш, як їм?