Як невістка за пару хвилин перетворила розкішний відпочинок рідні на пекло

— Уявляю. І мені все одно.

Холодність дружини лякала Ігоря. Він звик до м’якої, розуміючої Олени, яка завжди йшла на компроміси. А тепер перед ним стояла зовсім інша жінка: жорстка, непохитна, готова йти до кінця.

Тим часом наслідки для родини свекрухи ставали все серйознішими. Віра Миколаївна дійсно позбулася роботи. Формально її звільнили за прогули, але всі розуміли справжню причину: завідуюча поліклінікою була подругою однієї з клієнток Олени, і слово було передано по потрібних каналах. Христю виселили з орендованої квартири. Господиня раптово згадала про порушення договору і зажадала негайного звільнення житла. Зовиця з дітьми була змушена перебратися до матері в тісну комуналку.

Але найстрашніше чекало їх попереду. Через два тижні Христі прийшла повістка з податкової служби. Виявилося, що її перевірили на предмет приховування доходів і знайшли невідповідність. Працюючи продавцем взуття, вона примудрялася витрачати суми, що значно перевищують офіційну зарплату. Звідки у неї бралися гроші на дорогий одяг, косметику, розваги, податківці з’ясувати не змогли. Олена знала відповідь: Христя торгувала «сірим» товаром через інтернет, не декларуючи доходи. Невелике розслідування допомогло виявити масштаби її тіньового бізнесу.

Ігор намагався захистити сестру.

— Олено, але всі так роблять. Підробітки всякі.

— Всі так роблять, але не всі попадаються.

— Ти спеціально на неї настукала?

Олена знизала плечима.

— Я просто дала інформацію людям, які займаються податковими порушеннями.

Штраф для Христі склав 300 тисяч плюс донараховані податки. Для жінки з двома дітьми і зарплатою 18 тисяч це були астрономічні гроші. Віра Миколаївна, дізнавшись про проблеми дочки, впала в справжню істерику. Вона надзвонювала Ігорю по десять разів на день, вимагаючи допомогти Христі з боргами.

— Синку, ти ж не даси сестрі пропасти. У неї діти маленькі.

Ігор розривався між жалістю до сім’ї і розумінням того, що дружина права. Олена спостерігала за його метаннями з холодним спокоєм.

— Допомогти хочеш? — запитала вона одного вечора.

— Звичайно хочу. Це ж моя сестра.

— Тоді допомагай зі своєї зарплати. А краще знайди собі другу роботу.

— Олено, ти ж розумієш, що моїх грошей не вистачить.

— Значить, доведеться шукати інші джерела.

Олена була невблаганна. Вона не збиралася витрачати зароблені важкою працею гроші на людей, які її ображали і погрожували її дітям.

Ситуація дійшла до крайності, коли Віра Миколаївна спробувала безпосередньо звернутися до Олени. Свекруха приїхала до неї на роботу і влаштувала сцену прямо в офісі.

— Олено, благаю тебе! — ридала вона перед здивованими колегами. — Скасуй все це. Христя з дітьми на вулиці залишиться.

Олена вийшла до неї в приймальню.

— Віро Миколаївно, негайно покиньте будівлю.

— Не піду, поки ти не пообіцяєш допомогти.

— Охорона! — покликала Олена.

Двоє співробітників безпеки м’яко, але наполегливо провели свекруху до виходу. Та кричала на весь офіс про жорстокість і несправедливість, але ніхто не підтримав її скарги. Колеги Олени знали її як людину справедливу і принципову. Якщо вона довела справу до такого конфлікту, значить, на те були серйозні причини.

Начальник Олени, Володимир Михайлович, зайшов до неї в кабінет після інциденту.

— Сімейні проблеми?

— Колишні сімейні проблеми.

— Потрібна допомога?

— Дякую, я справляюся.

— Якщо що, звертайтеся. Ми своїх не кидаємо.

Олена була вдячна за підтримку. На відміну від чоловіка, її колеги розуміли цінність лояльності і професійної солідарності.

Тим часом становище Христі ставало все більш відчайдушним. Штраф висів над нею дамокловим мечем, роботи не було, а з двома дітьми знайти нове житло виявилося майже неможливо. Вона спробувала звернутися до соціальних служб, але там її відправили в загальну чергу. Статус самотньої матері давав певні пільги, але не гарантував негайного вирішення житлового питання.

Віра Миколаївна теж опинилася в складному становищі. Без роботи, з мінімальною пенсією, вона ледь зводила кінці з кінцями. А тут ще дочка з онуками на шию повисла.

Ігор мучився, бачачи тяжке становище рідних. Він намагався допомагати грошима, але його зарплати катастрофічно не вистачало.

— Олено, може, все-таки знайдемо вихід? — просив він дружину.

— Вихід є. Твоя мати повинна принести офіційні вибачення за образу дітей.

— І все? І більше ніколи не з’являтися на нашій дачі? А Христі допоможеш?