«Замки змінено, речі біля дверей»: що знайшов чоловік у конверті, коли спробував увірватися до квартири дружини

— Тепер все добре. Тепер ти можеш приїжджати, коли захочеш.

Денис полегшено видихнув і залишився ночувати. Вони дивилися комедії до другої ночі, їли піцу і сміялися. Ольга не пам’ятала, коли востаннє їй було так легко у власному домі.

Через пів року вона купила новий диван — кутовий, сірий, м’який. Поставила його біля вікна, купила теплий плед і торшер. Вечорами сиділа з книгою, пила чай, гладила кішку. Тиша в квартирі більше не здавалася страшною. Це була її тиша, її простір, її життя.

Одного вечора задзвонив телефон. Незнайомий номер. Ольга відповіла і почула знайомий голос.

— Олю, це я, Макс. Я хотів… ну, вибачитися за все. Я зрозумів, що був неправий, ми з мамою перегнули. Може, зустрінемося, поговоримо?

Ольга подивилася на свій диван, на кота, що згорнувся клубочком, на фотографію з Денисом на полиці.

— Ні, — спокійно сказала вона. — Не хочу. Хай щастить тобі, Максе.

І натиснула відбій. Заблокувала номер і повернулася до книги. За вікном йшов сніг. У квартирі було тепло. І вперше за довгий час Ольга почувалася по-справжньому вдома.