Жінка подарувала життя трьом дівчаткам і залишила їх у лікарні – роками шукала, але доля розпорядилася інакше
Під час довгого оформлення банківських паперів Віра мимоволі з якимось незрозумілим ніжним почуттям затримала погляд на милій, щиро усміхненній касирці. Дівчина вправно перебирала важкі документи тонкими пальцями, чемно й мелодійно відповідаючи на запитання нетерплячих клієнтів.
Віра з гострим, пронизливим щемом помітила про себе, що її втрачені доньки, мабуть, зовні виглядають приблизно так само. Героїня і в найсміливіших снах не могла уявити приголомшливої правди, що ховалась прямо перед нею.
Вона зовсім не здогадувалася, що саме в цю хвилину спокійно й діловито спілкується з однією зі своїх рідних, колись загублених близнючок. Така коротка, нічим примітна зустріч залишилася б непоміченою, якби не наступні стрімкі події.
Тим часом доросла красива Ельвіра, як і годиться, без зайвих спротивів продовжила шановану й прибуткову родинну лікарську династію своїх прийомних батьків. Розбещена розкішшю та звикла отримувати все одразу дівчина з легкістю стала студенткою престижного платного медичного коледжу.
Вона вирішила поки що не ускладнювати собі життя важкими вступними іспитами, відсунути мрії про вищу освіту на більш пізній, невизначений термін. Таня ж, виросла в суворих, що вимагають постійної боротьби спартанських умовах, час від часу відчувала приємні, але болісні уколы прихованої сестринської заздрості.
Вона часто потай від усіх дивилася з заздрістю на модний брендований одяг та безхмарне, легке життя заможної родички. Таня добре розуміла, що на місці цієї безтурботної дівчини випадково могло опинитися вона сама. Палко бажаючи бодай чимось наблизитися до недосяжного глянсового ідеалу, вона просто наслідувала вибір сестри.
Вона наполегливо, не змикаючи очей, готувалася ночами й блискуче подала документи в ту саму навчальну установу з найвищими балами. Таким чином дві сестри знов опинилися в одних і тих самих стінах, але вже в статусі дорослих, конкурентних студенток.
До цього знаменного поворотного моменту на рахунках постарілої Віри нарешті зібралася значна сума, достатня для хабара. Ці насилу накопичені гроші мали б цілком вистачити на таємне, незаконне отримання потрібної охоронюваної державою інформації.
Рішуче обналичивши всі свої багаторічні заощадження, вона з серцем, що шалено билося, попрямувала до знайомого дитячого будинку. Старе червоне будівля з облізлою цеглою здалася їй ще більш мрачною й зловісною, ніж багато років тому в день її найбільшого сорому.
Проте там у знайомому обшарпаному кабінеті на її щастя з’ясувалося, що колишнє жадібне керівництво давно звільнилося зі скандалом. Нова, молода завідувачка притулку виявилася на диво людяною, відгукливою та чутливою жінкою.
Вона уважно, не перебиваючи, вислухала трагічне, повне болю зізнання матері й безкоштовно, грубо порушивши посадові інструкції, надала адреси опікунів двох сестер. Третю ж близнючку, як достовірно випливало зі давніх пожовклих документів, віддали ще в стінах лікарні, і її слід там обривався.
Отримавши потрібні довідки в задушливому міському архівному бюро, надзвичайно схвильована матір пішла назустріч своїй невідомій, що лякає долі. Її втомлені ноги стали зовсім ватними, коли вона поступово, важко дихаючи, піднімалася брудними темними сходами старого багатоквартирного будинку…
