Чоловік дізнався про мій спадок і тут же вигадав викрадення свекрухи. Сюрприз, який зламав його план

То було сіре, похмуре приміщення з пригвинченим до підлоги столом. Кирило сидів навпроти слідчого, жалюгідно згорбившись. Він уже виклав усю правду.

Здав і саму ідею, і свою маму. І навіть Толіка, який мав стояти на шухері, але просто втік, щойно побачив поліцію. Кирило гірко плакав, розмазуючи шмарклі по блідому обличчю.

Він твердив, що його просто біс поплутав. Він запевняв, що хотів зробити як краще для своєї сім’ї. Дзеркальне скло надійно відділяло його від коридору.

Він зовсім не бачив, хто там стоїть у цю мить. Валентина спокійно дивилася на нього крізь товсте скло. У ній не залишилося ані краплі жалю.

Жаль помер десь між чеком на равликову маску й жалюгідним виглядом чоловіка в балаклаві. — Подаватимете цивільний позов на відшкодування збитків за роботу детективів? — спитав слідчий, що стояв поруч. — Обов’язково! — рішуче кивнула Валентина.

— І витрати на пальне теж туди включіть. Вона дістала з сумки акуратно складений аркуш паперу. — Передайте йому це, будь ласка, разом із протоколом.

— Що це? — спитав слідчий, забираючи аркуш. — Заява про розірвання шлюбу. І ще скажіть йому, що нову квартиру я вже здала.

Там тепер живе сім’я з трьома дітьми й двома великими собаками. Нехай порадіє за мій стабільний пасивний дохід. Валентина різко розвернулася, дзвінко цокаючи підборами по казенному лінолеуму.

Вона впевненим кроком пішла до виходу. На вечірній вулиці було темно й доволі холодно. Але їй чомусь здавалося, що вже настала справжня весна…