Чоловік мовчки ховав очі в екран. Неочікувана розв’язка одного дуже пафосного застілля
Сергій втиснувся в стілець.
Він був червоний, спітнілий і жалюгідний.
— Мамо, ну там складна схема: я через Віку гроші виводжу, податки, розумієш, офшори.
— Офшори?
Тамара Іллівна повільно підійшла до сина.
Вона була жінкою старого гарту.
Вона могла пробачити бідність.
Вона могла пробачити дурість.
Але вона не могла пробачити, коли з неї роблять дурепу перед людьми, і вона ненавиділа брехню.
Розмах у Тамари Іллівни був богатирський.
Гучний ляскіт по столу луною розлетівся квартирою.
Сергій схопився за голову, ледь не перекинувши салат із креветками.
— Офшори? — загорлала свекруха так, що задрижали шибки в серванті.
— Ти матері брешеш!
Ти дружині на шию сів і ноги звісив?
Я тебе таким виховувала!
— Та заспокойся, тиск! — верескнув Сергій.
— Плювати на тиск! — Тамара Іллівна схопила зі столу серветку й жбурнула в нього.
— Ти подивися на себе!
Тітку Галю покликав, мене покликав, стіл накрив за чужий рахунок!
Пан, та я від сорому згорю тепер!
Вона повернулася до Віки.
Віка чекала атаки.
Чекала, що свекруха зараз скаже: «Сама винна, розбестила!» або «Не смій ганьбити чоловіка!».
Але Тамара Іллівна раптом знітилася.
Плечі опустилися.
Вона подивилася на Віку не як на ворога, а як жінка на жінку — з розумінням і якоюсь тужливою жалістю.
— Пробач мені, Віко! — глухо сказала вона.
— Я ж не знала, я справді вірила!
Думала, виріс чоловік, а виросло ось це…
Вона тицьнула пальцем у бік Сергія, який намагався стати невидимим.
— І за «цю» пробач: язик мій — ворог мій!
Ти дівка золота, раз таке терпіла!
Потім вона знову повернулася до сина.
Очі її метали блискавки.
— Значить так, бізнесмене, свято закінчено.
Завтра ж, чуєш, завтра ж ідеш працювати.
І мені плювати куди.
Хоч вантажником, хоч двірником, хоч унітази чистити.
— Мамо, ну які унітази, у мене вища освіта!
— У тебе вищий ступінь нахабства! — гаркнула Тамара Іллівна.
— Якщо за тиждень я не побачу довідку з місця роботи й першу зарплату, я приїду сюди жити.
Я тобі таке життя влаштую, що армія курортом здасться.
Ти мене знаєш.
Я тебе породила, я тебе й перевиховаю.
Гості сиділи тихо, боячись ворухнутися.
Дядько Паша акуратно налив собі компоту, випив і витер губи рукавом.
Сцена була епічна.
Вечір закінчився зім’ято.
Гості швидко розійшлися, відчуваючи незручність.
Тітка Галя, йдучи, шепнула Віці:
