Чужі правила гри: історія про те, чому ніколи не можна недооцінювати тихих студенток

Одразу після цього вся заміська база миттєво порине в цілковиту темряву. Одночасно Привид відкриє господарські ворота й надійно заблокує автомобільну стоянку. Він проколе шини кільком машинам біля виїзду, щоб ніхто не зміг швидко втекти.

Я разом із Сивим непомітно зайду через господарські ворота й попрямуємо просто до особняка. Наше головне завдання полягало в тому, щоб знайти Семенова в темряві й загальній паніці. Треба було ізолювати його від решти гостей і отримати зізнання на приховану камеру.

Ми твердо вирішили уникати будь-якого насильства щодо сторонніх осіб на цьому святі. Нам не можна було лякати жінок, чіпати інших гостей чи влаштовувати стрілянину. Ми не були бандитами, тому прийшли вирішувати питання чисто й суворо по ділу.

Сивий уважно вислухав цей план, задумливо кивнув і поставив цілком слушне запитання. Він поцікавився нашими діями в разі, якщо Семенов виявиться озброєним табельним пістолетом. Я відповів, що в темряві нетвереза людина зі зброєю небезпечніша для себе самої, ніж для оточення.

Але для додаткової надійності й підстрахування мене мав супроводжувати міцний Привид. Сивий тим часом брав на себе повний контроль за зовнішнім периметром будівлі. Якщо хтось із нетверезих гостей спробує втрутитися, Сивий зупинить його винятково твердим словом.

Настала довгождана субота, і о четвертій годині дня ми всі зайняли свої вихідні позиції. Я разом із Сивим і Привидом приховано розташувався в лісі неподалік від господарських воріт. Льоха Хрест чергував біля електричного стовпа з кусачками в кишені й термосом гарячого чаю.

Цей зв’язковий ніколи не виходив на серйозну справу без свого улюбленого бадьорого напою. Журналістка Марина перебувала в обласному центрі з повністю готовим до термінової публікації матеріалом. Полковника з управління безпеки попередили, що вночі йому назвуть точну адресу для виїзду.

Запрошені гості почали масово з’їжджатися на базу відпочинку близько шостої години вечора. Дорогі автомобілі один за одним повільно пропливали повз нашу замасковану точку спостереження. Привид уважно рахував прибулих людей і акуратно записував їхні автомобільні номери в блокнот.

До восьмої години вечора на огородженій території зібралися сорок три людини. Серед них були сам Семенов, його дружина й ті самі троє підлеглих із відділку. Там само гуляли місцеві бізнесмени, чиновники з адміністрації й високопоставлений полковник Харитонов.

Цей важливий покровитель прибув останнім на чорному позашляховику з особистим водієм. Огрядний чоловік у дорогому пальті вальяжно пройшов до головної будівлі бази відпочинку. Привид устиг зробити його чітку фотографію на вході, додавши важливий доказ до нашої скарбнички.

Гучна танцювальна музика з дерев’яного особняка була виразно чутна за двісті метрів. Із широких вікон лилося яскраве світло, а за фіранками миготіли силуети гостей, що танцювали. Компанія, яка зібралася, весело святкувала ювілей, насолоджуючись дорогими напоями й смачною їжею.

Семенов приймав щедрі вітання зі своїм п’ятдесятиріччям, перебуваючи в самому центрі уваги. За ці пів століття він устиг вибудувати цілу систему безкарності й зламати безліч доль. Він стояв у залі з келихом і щиро вважав, що весь цей світ покірно належить йому.

Рівно о пів на десяту я подивився на годинник і мовчки кивнув Привидові, який чекав. Я дістав мобільний телефон і відправив Льосі Хресту коротке повідомлення з наказом починати роботу. За тридцять секунд усе яскраве освітлення на території бази миттєво згасло.

Гучна музика обірвалася на півноті, і з особняка відразу долинув шум стривожених голосів. У темряві пролунали крики, дзвін розбитого скла й переляканий жіночий вереск. Потім настала відносна тиша, прорізана тонкими променями мобільних ліхтариків у вікнах.

Привид віртуозно відкрив замок на господарських воротах усього за двадцять секунд. Ми безшумно проникли на територію, де пахло хвойним лісом і смачним шашличним димом. Наш напарник одразу рушив до автомобільної стоянки, щоб заблокувати виїзд.

Невдовзі я почув тихе шипіння повітря, що виходило з проколотих автомобільних шин. За кілька хвилин Привид з’явився поруч, мов безшумна тінь у нічному лісі. Він тихо прошепотів, що його частину важливого завдання успішно й повністю виконано.

Ми разом із Сивим максимально обережно підійшли до будівлі святкового особняка. Двері чорного входу з боку кухні виявилися прочиненими, бо кухарі в паніці втекли. У порожньому приміщенні витали густі запахи смаженого м’яса, східних спецій і дорогого алкоголю.

Із головної зали долинали гучні голоси невдоволених і розгублених гостей. Хтось наполегливо вимагав викликати електриків, а інші намагалися знайти блок запобіжників. Деякі нетверезі відвідувачі весело сміялися, вважаючи темряву частиною розважальної програми.

Я пройшов через кухню й опинився в довгому темному коридорі будівлі. Тьмяне світло від екранів мобільних телефонів слабо освітлювало шлях до банкетної зали. Я обережно прочинив важкі двері й уважно зазирнув у шумне приміщення…