Чужі правила гри: історія про те, чому ніколи не можна недооцінювати тихих студенток

Лєна дуже довго мовчала, обмірковуючи мої слова протягом кількох томливих хвилин. Потім вона тихо й із непідробним страхом спитала, що буде, якщо злочинці про все дізнаються й прийдуть по неї. Я твердо подивився їй в очі й запевнив, що надійно сховаю її від будь-яких загроз.

Я пообіцяв забезпечити їй таку безпеку, яку не зможе прорвати жоден корумпований поліцейський у країні. Моє тверде чоловіче слово важило значно більше, ніж усі їхні фальшиві офіцерські погони разом узяті. Повіривши мені, Лєна під запис диктофона докладно розповіла про пережитий кошмар.

Її страшна історія повторювала трагедію Каті до найменших дрібниць. Усе починалося в п’ятницю з перевірки документів, а закінчувалося в закритому кабінеті на другому поверсі. Ватажок Борзий віддавав команди, агресивний Сомов застосовував силу, а тихий Рябов чергував біля зачинених дверей.

Після знущань вони записували компрометувальне відео й погрожували опублікувати його в інтернеті. Налякана Лєна не стала скаржитися, а просто втекла з міста в надії все забути. Однак стерти з пам’яті такі жахливі події виявилося зовсім неможливо.

Коли вона закінчила давати свідчення, я залишив їй конверт із грошима на перший час. Поруч я поклав візитну картку з особистим номером Льохи Хреста для екстреного зв’язку. Я велів їй телефонувати за цим номером у будь-який час дня і ночі за найменшої потреби.

Дівчина вдячно кивнула й несподівано попросила нас обов’язково знайти другу потерпілу, Аліну. Вона розповіла, що та залишилася в місті, і її психологічний стан був значно гіршим. Після пережитого насильства Аліна намагалася вкоротити собі віку, але сусіди дивом встигли її врятувати.

Я вийшов із ветхого будинку Лєни, сів у свою машину й довго дивився на сірий фасад будівлі. У моїй голові крутилася страшна статистика: троє злочинців у погонах і три безжально зламані дівочі долі. І це були лише ті жахливі випадки, про які нам вдалося дізнатися за кілька днів.

Лишалося тільки гадати, скільки ще безмовних жертв назавжди затаїли свій страх. Пошуком Аліни успішно зайнявся наш незамінний фахівець з інформації Привид. З’ясувалося, що дівчина й далі жила в Сірому Камені, ховаючись у старому гуртожитку на глухій околиці.

Вона займала кімнату на першому поверсі із заґратованим вікном і старими дверима, оббитими дерматином. Дівчина панічно боялася людей і категорично відмовлялася відчиняти Привидові. Після двох днів марних спроб вийти на контакт я вирішив піти до неї особисто.

Я наполегливо постукав і через зачинені двері назвався батьком постраждалої Каті Горіної. Я пояснив, що моя дочка пройшла через те саме пекло, і я прийшов винятково заради допомоги. За хвилину тяжких роздумів клацнув замок, і рипучі двері повільно відчинилися.

Аліна виявилася маленькою, кволою дівчиною з коротко підстриженим волоссям. На її шиї виднівся тонкий рожевуватий шрам, що лишився після спроби вкоротити собі віку. Вона уважно подивилася на мене й хрипким голосом спитала, чи я той самий Гора.

Я зовсім не очікував, що ця налякана дівчина знає моє кримінальне прізвисько. Вочевидь, у таких маленьких провінційних містах чутки розходяться значно швидше за інтернет. Я мовчки кивнув у відповідь, після чого вона відступила вбік і впустила мене всередину.

Під час нашої розмови Аліна зовсім не плакала й трималася дуже відсторонено. Вона розповідала свою страшну історію сухо й монотонно, ніби зачитувала офіційний протокол. У її випадку діяли ті самі троє злочинців за своїм давно відпрацьованим сценарієм.

Однак із нею повелися значно жорсткіше, бо дівчина намагалася активно чинити опір. Колишній боксер Сомов завдав їй такого сильного удару, що вона миттєво знепритомніла. Отямилася вона вже на підлозі в закритому кабінеті, зовсім одна й зі слідами побоїв.

Потерпіла з величезними труднощами самостійно виповзла з будівлі поліцейського відділку. Вона ледве дісталася свого гуртожитку й наглухо зачинилася в кімнаті. Через два дні відчаю вона спробувала назавжди покінчити з цими нестерпними стражданнями.

На щастя, пильна сусідка почула гуркіт упалого стільця й вчасно викликала швидку допомогу. Коли Аліна закінчила свою тяжку розповідь, я прямо спитав про її готовність дати офіційні свідчення. Вона з сумнівом подивилася на мене й відповіла, що злочинців однаково прикриє їхнє начальство.

Я нахилився до неї й вимовив свої наступні слова з непохитною твердістю. Я нагадав, що відсидів вісімнадцять років, тому чудово знаю устрій і слабкі місця цієї системи. Я впевнено пообіцяв, що ця порочна структура обов’язково зламається під тягарем наших доказів.

Я дав слово, що ця трійця відповість за свої діяння не через роки, а вже цього тижня. Дівчина кілька секунд мовчки дивилася мені просто в очі, оцінюючи мою щирість. Урешті-решт вона повільно кивнула, погоджуючись стати нашою третьою повноправною свідкою.

Тепер у нас на руках були свідчення трьох різних потерпілих дівчат. Ці три трагічні історії складалися в одну чітку й неспростовну картину. Нам вдалося довести існування організованої схеми, що працювала під дахом підполковника Семенова…