Ціна однієї деталі: випадок на чергуванні, який фельдшерка швидкої запам’ятала назавжди
Ірі лише дивувалася, яке щастя на неї звалилося. Високий, гарний брюнет, коса сажень у плечах, усе вміє сам полагодити, уважний. Ну так, був старший на десять років, але й заробляв немало. Їздив на вахти, не лінився, роботи не боявся. Іра була закохана й почувалася Попелюшкою, яка чомусь відхопила принца.
Ольга Петрівна своє слово виконала. Тільки Іра не знала, що її син припинив пити хіба що на дуже короткий час. І всі в родині знали, що зрив неминучий. Тому Ольга Петрівна, по суті, просто втекла від рідного сина, який замучив її, користуючись тим, що той знайшов якусь наївну дівчину, яка витрачатиме нерви й час на цього чоловіка.
«А що я, ворог, що чи, такі речі заздалегідь розповідати?» — отак сказала їй потім Ольга Петрівна. І приїхала лиш один раз — глянути на онука.
«Може, заберете нас до себе, а? Я намагалася піти від вашого сина, а він мене переслідував. А йти-то нікуди з новонародженим», — благала її Іра, сподіваючись, що та допоможе їй як жінка жінці.
Але не тут було. Ольга Петрівна лише підняла брову:
«Слухай, я живу на всьому готовому у сестри в прекрасному таунхаусі біля моря. Думаєш, Ігор приїде за вами, якщо ви будете у мене жити? Та нас просто всіх виженуть, і нікому від цього легше не стане. Знаєш що? Я своє відмучилася. Тепер твоя черга. Така жіноча доля. Ну, візьміть хоча б Сашка на час, а я продам квартиру, влаштуюся на роботу…»
Ірі більше було нікуди просити допомоги.
«Та ні, люба. Я тобі сина не рекламувавала. Сама його вибрала. Тож не треба мене робити крайнім. Розбирайся зі своїми проблемами сама. Ти вже доросла дівчина», — відрізала Ольга Петрівна.
Іра й справді розбиралася. Ходила, наче по цирковому канату: трохи вліво чи вправо — впадеш. Їй вдавалося зробити так, щоб Ігор не піднімав руки ні на неї, ні на дитину, як це було з його попередньою дружиною. Він лише кричав, що нікому не потрібен і всіх його зрадили. А ще створював у домі нестерпну, тягучу атмосферу, забираючи речі й гроші. Він відзначався безумною ревністю: міг приїхати до неї на роботу з божевільним виразом і хапати за груди всіх чоловіків-колег.
«Я знаю, моя дружина з кимось романи крутить! Ось чому до мене охолола. Дізнаюся — душу витру!»
Ці регулярні скандали призвели до того, що начальство порадило їй шукати іншу роботу. Ніхто не хотів мати справу з неадекватною людиною, яка в будь-який момент могла нагрянути й без причини влаштувати сцену.
Іра втекла б і раніше. Сашко тоді пішов у школу і почав ставити питання. Він не любив батька й казав мамі, що не хоче з ним жити…
